3. Завдання та задачі для самостійної роботи. Приклади

1. Завдання та задачі для самостійної роботи

2. Приклади

1. Завдання та задачі для самостійної роботи

До теми 1.

1. Вкажіть та проаналізуйте історичні етапи розвитку логічного знання.
2. Визначте роль античної правосвідомості у формуванні логічних теорій.
3. Вкажіть основні підходи до розуміння напрямків взаємодії логіки та права, що існують у сучасній літературі.
4. Юридична логіка як галузь наукового знання.
5. Історичні взаємозв'язки між логікою і правом.

Вирішення практичних завдань:

1. Визначте формальну та логічну правильність міркування: "Оскільки Людмила отримує стипендію, то вона відмінниця, адже усі студенти-відмінники отримують стипендію".
2. Наведіть приклади міркувань, які відповідали б наведеній формі: якщо A, то B і С.
3. Наведіть приклади міркувань, які відповідали б наведеній формі: тоді, коли з А не випливає В, з С не випливатиме D.
4. Запишіть логічну форму міркування: якщо я вивчу логіку, то здам залік успішно.
5. Визначте основні переваги формалізації.

До теми 2.

1. Визначте критерії логічної особливості правових понять.
2. Виявіть структурні особливості логічного змісту поняття "кримінальне правопорушення".
3. Дайте повну логічну характеристику наступних понять: адвокат, арешт.
4. Метод формалізації. Можливості застосування формально логічних методів на практиці.
5. Дефініція (визначення) поняття. Роль визначень у праві.

Вирішення практичних завдань:

1. Визначити зміст понять: вчитель, курсант, логіка.
2. Визначити логічний обсяг понять: доцент, порушник, інститут Національної академії внутрішніх справ.
3. Зобразити за допомогою колових схем відношення між поняттями: поет, капітан, людина;
4. Зобразити за допомогою колових схем відношення між поняттями: підприємець, юрист.
5. Визначити правильність поділу поняття кримінального правопорушення на умисні, кримінальні правопорушення вчинене через необережність та господарчі. Якщо поділ неправильний, вказати порушені в ньому правила.

До теми 3.

1. Визначити ознаки, що відрізняють правові норми від інших спонукально-регулятивних приписів.
2. Визначити основні елементи структури правової норми.
3. Проаналізувати логічні властивості правових норм.

Вирішення практичних завдань:

1. За допомогою таблиць істинності визначте, чи є логічним законом така формула: A → B ≡ A ∧ B.
2. За допомогою таблиць істинності визначити статус формули: ((А ∨ В) → В) = А.
3. За допомогою таблиць істинності визначити чи є така формула логічним законом: А → В ≡ (А ∧ B) ∨ (A ∧ B).
4. Приведіть приклад єднального судження.
5. Визначити вид складного судження та його складові частини.
6. Якщо курсант вивчить предмет, то отримає відмінно.

До теми 4.

1. Визначте, яку специфіку має втілення загальних логічних вимог в юридичному мисленні.
2. Встановити в якому сенсі в юридичній сфері є припустимими логічні суперечності.
3. Проаналізуйте особливості вирішення проблеми достатності та необхідності підстав в юридичній галузі.
4. Закони логіки та юридичне мислення.
5. Основні принципи логіки.

Вирішення практичних завдань:

1. Встановити, які закони логіки будуть порушені, якщо: 1) твердження "Т. вчинив кримінальне правопорушення "обґрунтовується такими аргументами: "Т. нещодавно звільнився із місць позбавлення волі" та "У Т. нема алібі";
2. Навести приклади порушення закону несуперечності.
3. Навести приклади порушення закону тотожності.
4. Навести приклади порушення закону виключеного третього.
5. Навести приклади порушення закону достатньої підстави.

До теми 5.

1. Розглядаючи технологію практичного використання натурального числення висловлювань у царині права, зокрема, аналізуючи методику застосування правил виводу для ефективної побудови міркувань, визначити від чого залежить вибір способу побудови виводу (здійснювати його у формі прямої чи непрямої дедукції).
2. Визначте, яким чином апелювання до більш строгої мови та технічних засобів логічних числень дозволяє вирішити ряд так званих "парадоксів природномовного міркування".
3. Проаналізуйте ефективні алгоритми оцінки прийнятності гіпотез та свідчень, існуючі в сучасній логіці.
4. Роль умовиводів у правотворчій та правозастосовчій діяльності.
5. Індуктивні умовиводи, їх використання на практиці.

Вирішення практичних завдань:

1. Навести приклад розділово-категоричного умовиводу і визначити його формулу.
2. Проведіть повний аналіз структури силогізму (найдіть терміни, визначте фігуру та модус): деякі з людей Шелленберга працювали на Мюллера. Більшість з тих, хто працював на Мюллера не довіряли один одному. Отже, деякі люди Шелленберга не довіряли один одному.
3. Встановити вид складного умовиводу, його модус, записати символічною мовою (мовою логіки висловлювань) та визначити коректність: "Резолюцію ухвалюють тоді, коли за неї голосує більшість депутатів. За резолюцію не проголосувало більшість депутатів. Отже, резолюцію не ухвалено".
4. Навести приклад умовно-категоричного умовиводу і визначити його формулу.

До теми 6.

1. Визначте, якими логічними засобами забезпечується достовірність у процесі доказування.
2. Проаналізуйте види елементарних актів доказування.
3. Визначте, які методи здійснення захисту використані у наведеному прикладі: "Методи здійснення захисту в адвоката А. були іншими, ніж у Б. Він не здійснював глибокий та всебічний аналіз матеріалів справи, недостатньо приділяв уваги висновкам попереднього слідства… а в основу своєї промови поклав особистість підсудного, умови його життя, суб'єктивні мотиви кримінального правопорушення. "Не будуйте вашого рішення на доведеності його вчинку, а загляньте в його душу і в те, що неминуче спонукало підсудного на його образ дій".
4. Основні характеристики і правила виводу натурального числення висловлювань.
5. Співвідношення логічного доведення та юридичного доказування.

Вирішення практичних завдань:

1. Визначити, чи досить таких доказів для доведення тези С:
   1) (A ∨ B) → С; 2) A ∧ B; 3) A ⊻ С.
2. За допомогою приведення вихідних даних до КНФ та скороченої КНФ виведіть прості висновки з наведених засновків: "Є достовірні свідчення: якщо Петров – злочинець, то свідок Рижов говорить неправду; або Петров не вчиняв кримінальне правопорушення, або винний Сидоров; якщо свідок Рижов дійсно говорить неправду, то Сидоров невинен". Розв'язок формалізуйте.
3. Побудуйте спростування версії Н, виходячи з наведених доказів:
   1) А ∧ В; 2) Н ∨ B; 3) Н → А.
4. Чи можна вважати версію С доведеною на підставі таких доказів:
   1) А → C; 2) В ∨ А; 3) D → B; 4) А → D.
5. Із запропонованих засновків отримайте обгрунтовані висновки:
   1) C V D ∨ E; 2) E → D; 3) D ↔ C; 4) E → C.

До теми 7.

1. Проаналізуйте основний дедуктивно-логічний спосіб огляду та оцінки наслідків і гіпотез за допомогою нормальних форм та можливості його використання для побудови версій у досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень.
2. Поясніть, що, з логічної точки зору, більш переконливо: спростування версії шляхом виявлення позитивного факту, який її суперечить, чи за допомогою заперечливих фактів.
3. Проаналізуйте індуктивні методи встановлення причинних зв'язків та можливості їх застосування у слідчій практиці.
4. Співвідношення спростування в логіці та в юридичній практиці.

Вирішення практичних завдань:

1. При розслідуванні кримінального правопорушення було одержано такі свідчення: (1) співучасниками кримінального правопорушення були підозрювані А і В; (2) співучасниками кримінального правопорушення були В і С; (3) кримінальне правопорушення вчинено А і С; (4) ні А, ні В у вчиненні кримінального правопорушення участі не брали; (5) А має алібі, злочинець – С; (6) В – невинний, злочинець – С; (7) В непричетний до кримінального правопорушення, його вчинив А; (8) ні В, ні С не брали участі у вчиненні цього кримінального правопорушення. При співставленні даних свідчень з фактами було з'ясовано, що серед них нема жодного, яке б не суперечило дійсності. Але цих негативних результатів досить для побудови правильної версії. Визначте цю версію.
2. Визначити, яка з версій має підтвердитися за таких умов:
   А v В v С; 2) A → ¬D; 3) В → ¬А; 4) А ∧ D.
3. Якої помилки припущено при доведенні?
   Версія А є істинною, оскільки вона логічно випливає із свідчень свідка В; зазначеному свідкові, у свою чергу, можна довіряти, оскільки всі його заяви узгоджуються з версією А
4. Версію С можна вважати доведеною на підставі аргументів:
   1) A → C; 2) B ∨ A; 3) D → B; 4) A → D.
5. Чи можна вважати версію С доведеною на підставі таких доказів:
   1) А → C; 2) В ∨ А; 3) D → B; 4) А → D.

2. Приклади

1. Приведемо приклад формалізації судження: "Якщо злочинців було мало і вони не мали автомобіля, то вони могли протягом такого короткого часу пограбувати лише один з магазинів "Атлет" і "Олімп", оскільки вони розташовані в протилежних кінцях міста". Позначимо судження "Злочинців було мало" через А, "Злочинці не мали автомобіля" через В, "Злочинці могли пограбувати магазин "Атлет"" через С, "Злочинці могли пограбувати магазин "Олімп"" через D, "Магазини "Атлет" і "Олімп" розташовані в протилежних кінцях міста" через Е. Далі встановимо логічні зв'язки між цими судженнями. Судження "Злочинців було мало" і "Злочинці не мали автомобіля" знаходяться у відношенні кон"юнкції (А ∧ В). Судження "Злочинці могли пограбувати магазин "Атлет"" і "Злочинці могли пограбувати магазин "Олімп"", як випливає з висловлювання, що ми його формалізуємо, знаходяться у залежності сильної диз"юнкції (С ∨ D). Перша пара суджень слугує підставою (антецедентом) для другої; отримуємо таку формулу: (А ∧ В) → (С ∨ D)). Останнє судження є ще однією підставою для другої пари суджень (С ∨ D) і знаходиться у кон"юнктивному зв'язку з першою. Остаточно формула набуває такого вигляду: (А ∧ В ∧ Е) → (С ∨ D).

2. Приклад побудови схеми суто умовного умовиводу:

Схема.

А → В, В → С

________________

А → С

Якщо свідок Мартиненко говорить правду, то Петренко не міг бути на місці злочину о третій годині.

Якщо Петренко не міг бути на місці злочину о третій годині, то він має алібі.

Якщо свідок Мартиненко говорить правду, то Петренко має алібі.

3. Давайте тепер для прикладу розглянемо таку задачу. Було вчинено злочин. Працівники поліції затримали чотирьох підозрюваних: П., К., Л. та Р.. Їх свідчення, а також інформація, отримана від свідків та потерпілого, дозволили встановити таке:

1) якщо К. та Р. обидва не брали участі у вчиненні злочину, то Л. винен;

2) якщо К. винен, то П. також причетний до вчинення злочину;

3) якщо Л.– злочинець, то П. поза підозрою;

4) якщо П. брав участь у вчиненні злочину, то Р. не причетний до вчинення цього злочину.

Треба визначити, хто з підозрюваних причетний до вчинення злочину, хто не винен і хто залишається під підозрою.

Застосуємо метод формалізації. Візьмемо такі позначення: "П. винен" – А; "К. винен" – В; "Л. винен" – С; "Р. винен" – D. Крім того, нам знадобиться символ поєднання, що виражається граматичним сполучником "і" ("∧"), а також символ заперечення ("¬"); якщо цей символ стоїть перед дужками, то запереченню підлягає весь вираз у дужках. Умови задачі набувають такого вигляду:

1) ¬ (A ∧ D) → C;

2) B → A;

3) C → ¬ A;

4) A → ¬ D.

Найпростіше скористатися з методу припущень. Висунемо відносно П. припущення, що він винен, й оцінимо отримані при цьому висновки, потім – що він не винен, і проаналізуємо результати в цьому разі. Потім висунемо аналогічні припущення щодо К., Л. та Р. В результаті одержимо повну картину.

Формалізація значно полегшує цей процес. Перше припущення (про винність П.) є за даних позначень припущення істинності А, друге (про те, що він не винен) припущення хибності А Ā (тобто не-А). Розв'язок має такий вигляд.

Перший хід:

5) A (припущ.)

6) ¬ C (3,5);

7) D ¬ D (4,5);

8) B ∧ D (1,6);

9) D D (8).

Ми прийшли до суперечності: під номером 7 отримали висновок, що DD хибне, а під номером 9 – що воно істинне. Ця суперечність свідчить про те, що припущення, яке до нього призвело, є хибним. Отже, А хибне.

Другий хід почнемо з цього результату:

5) D ¬ А;

6) D ¬ В (2,5).

7) С (1,5).

Третій хід:

5) B (припущ.)

6) A (2,5);

7) D ¬ D (4,6);

8) D ¬ С (3,6);

9) B ∧ D (1,8).

10) D D (9).

Тут також суперечність між висновками №№ 7 і 10, що свідчить про хибність припущення 5, тобто В хибне.

Четвертий хід почнемо з цього результату:

5) ¬ В;

6) С (1,5);

7) ¬ А (3,6).

П'ятий хід:

5) С (припущ.)

6) ¬ А (3,5);

7) ¬ В (2,6).

Шостий хід:

5) ¬ С (припущ.)

6) B ∧ D (1,5);

7) B (6);

8) D (6);

9) ¬ А (4,8);

10) ¬ В (2,9).

Останній висновок суперечить висновку № 7, тому припущення про хибність С хибне, отже, С істинне.

Сьомий хід:

5) D (припущ.)

6) ¬ А (4,5);

7) ¬ В (2, 6).

8) С (1,6,7)

Восьмий хід:

5) ¬ D (припущ.).

6) С (1,5);

7) ¬ А (3,6);

8) ¬ В (2,7).

Таким чином, С є істинним, А і В – хибними, D залишається невизначеним.

Це висновки у формалізованому вигляді. Переклад їх природною мовою (українською) виглядає так: злочин вчинив Л., П. та К. не винні, а Р. залишається під підозрою (нема достатніх підстав ні для того, щоб вважати його винним, ані для того, щоб вважати його невинуватим).

Якщо при розв'язанні даної задачі відмовитись від методів формальної логіки, то воно забере значно більше часу і сил.