ТЕМА № 15: ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

ПЛАН

  1. Поняття та сутність апеляційного провадження.

  2. Процесуальний порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції.

  3. Поняття та сутність касаційного провадження.

  4. Процесуальний порядок розгляду справ судом касаційної інстанції.

  5. Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.


  1. Поняття та сутність апеляційного провадження

Однією з фундаментальних засад судочинства ст. 129 Конституції України називає забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Ця конституційна аксіома також знайшла своє відображення та конкретизацію в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і процесуальних законах, зокрема й у цивільному процесуальному законодавстві. Так, згідно зі ст. 2 ЦПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи відноситься до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Апеляційне провадження – одна із стадій цивільного судочинства, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості судових рішень судів першої інстанції, які не набрали законної сили.

Особливостями апеляційного провадження як окремої стадії цивільного судочинства є:

  • здійснення правосуддя судами вищої інстанції – судами апеляційної інстанції (апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції);
  • реалізація судами апеляційної інстанції права перевірки законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України);
  • надання судам апеляційної інстанції процесуальної можливості перевіряти цивільну справу в повному обсязі у випадках, коли під час її розгляду судом апеляційної інстанції буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, або ж якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження (ч. ч. 4-5 ст. 367 ЦПК України);
  • встановлення законодавцем виключного переліку повноважень судів апеляційної інстанції з чіткою регламентацією процесуальної можливості застосування кожного із них (ст. 374 ЦПК України);
  • перегляд судового рішення в апеляційному порядку відбувається лише на підставі зверненої до суду апеляційної скарги;
  • у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції;
  • апеляційна скарга подається учасниками справи або ж особами, які не брали участі у справі, але суд першої інстанції вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки;
  • в апеляційному порядку оскаржуються рішення (ухвали) суду першої інстанції, що не набрали законної чинності;
  • рішення суду першої інстанції залежно від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржується повністю або частково;
  • апеляційна скарга подається у зв’язку з незгодою заінтересованих осіб з рішенням суду першої інстанції, яке, на їх погляд, ухвалене з порушенням закону та є необґрунтованим;
  • цивільна справа після подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження передається для перегляду до апеляційного суду;
  • перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів;
  • постанова суду апеляційної інстанції, якою завершується перегляд справи, набирає законної чинності з дня її ухвалення.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ. Судову палату очолює секретар судової палати, який обирається з числа суддів цього суду строком на 3 роки. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про обрання секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 24 ЦПК України, апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які перебувають у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду). Водночас, за ч. 2 зазначеної статті Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. У цьому разі йдеться про певні винятки із загального правила про перегляд апеляційним судом рішень суду першої інстанції. Для правильного розуміння цього питання необхідно керуватися приписами ст. 23 ЦПК України, яка встановлює, що всі справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених в частинах 2-4 названої статті.

Апеляційне провадження – це нормативно закріплений порядок перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, що застосовується у зв’язку з поданням заінтересованими у справі особами апеляційної скарги та завершується усуненням виявлених порушень закону або підтвердженням правомірності рішення.

Апеляційне провадження відкривається лише за умови, що суб’єкти оскарження звернулися до суду апеляційної інстанції з належно оформленою апеляційною скаргою у встановлені законодавством строки та з дотриманням інших обов’язкових вимог, передбачених ЦПК України.

Об’єктами апеляційного оскарження є рішення та ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили. При цьому, рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження можуть оскаржуватись повністю або частково. Водночас, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України. Заперечення на ухвали, які не підлягають окремому розгляду, мають бути включені до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (наприклад, ухвала про відмову в роз’ясненні судового рішення, про відмову в об’єднанні позовів, про відмову у відкладенні розгляду справи).

Відповідно до ст. 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають:

  • учасники справи (сторони, треті особи, заявники та заінтересовані особи – у справах окремого провадження, органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб);
  • особи, які не брали участі у справі, але суд у судовому рішенні вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки (наприклад, особи, які не брали участі у справі через відмову суду залучити їх до судового розгляду як суб’єктів із певним процесуальним статусом – потенційні треті особи, співвідповідачі).

Так, у відповідності до загального правила, закріпленого в ст. 17 ЦПК України, учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи. Важливо, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та/або обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

Право апеляційного оскарження реалізується шляхом подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги (ст. 355 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів, а на ухвалу суду - протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі і у ній мають бути зазначені (ст. 356 ЦПК України):

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення або ухвала, що оскаржуються;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу (воно може бути як матеріально-правового, так і процесуального характеру. Матеріально-правове клопотання полягає у вимозі апелянта скасувати або змінити рішення суду першої інстанції. Клопотання процесуального характеру пов’язані із вирішенням поточних, процесуальних питань, як-от: забезпечення позову, витребування доказів, призначення експертизи);

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До неї також додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися;

2) копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України;

3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

За подання апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» (ст. 4). Зокрема, судовий збір з апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду та апеляційної скарги на судовий наказ становить 150 % ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми (для юридичних осіб); 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Водночас з апеляційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу суду для юридичної особи або фізичної особи – підприємця судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а для фізичної особи – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 355 ЦПК України). Вона реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом 5 днів з дня надходження апеляційної скарги. Відповідно, апеляційну скаргу може бути залишено без руху з наступних підстав:

  • вона оформлена з порушенням вимог, передбачених ст. 356 ЦПК України;
  • подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;
  • якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом 5 днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Відповідно до ч. 5 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції може відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі не пізніше 5 днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

За загальною процедурою учасникам справи надсилається лише копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, а скаржнику надсилається копія такої ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, при цьому копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

  1. Процесуальний порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше 5 днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому ст. 357 ЦПК України. Якщо немає встановлених правових перешкод, суд відкриває апеляційне провадження.

Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо апеляційна скарга подається з пропуском визначеного цивільним процесуальним законодавством строку, суд у разі поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 4 ст. 359 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції зобов’язаний повідомити учасників справи про відкриття апеляційного провадження. Із цією метою їм надсилається ухвала про відкриття апеляційного провадження, а також копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів (крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет).

Важливо, що особі, яка звернулася з апеляційною скаргою до суду, законом надається право доповнити, змінити або відкликати таку скаргу чи відмовитися від неї в порядку, встановленому ст. 364 ЦПК України.

Згідно із положеннями ст. 363 ЦПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Також до неї мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги можна подати до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.

Слід зауважити, що після відкриття апеляційного провадження можуть з’явитися обставини, які згідно з приписами ст. 362 ЦПК України тягнуть за собою закриття апеляційного провадження. Так, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.

Як установлює ст. 365 ЦПК України, в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції в першу чергу має бути проведена підготовка справи до такого розгляду. Реалізація цього повноваження покладається на суддю-доповідача.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

1) з’ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

2) визначає характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює;

3) з’ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

4) з’ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;

7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;

8) вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

Підготовчі дії, зазначені у пунктах 5 та 6, вчиняються з дотриманням прав усіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (ст. 366 ЦПК України).

Під час розгляду справи суди апеляційної інстанції беруть до уваги роз’яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку». Зокрема, як зазначається в п. 17 цієї постанови, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з’ясувати:

1) чи враховано під час ухвалення рішення всі факти, що належать до предмету доказування;

2) чи підтверджено обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи їх доведено;

3) чи відповідають висновки суду встановленим фактам;

4) чи були дотримані та чи правильно застосовані норми матеріального та процесуального права тощо.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції (ст. 367 ЦПК України):

  • суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;
  • суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього;
  • суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;
  • якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі;
  • в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими відповідною главою ЦПК України.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 ЦПК України. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші учасники справи.

Окремої уваги заслуговує проблема доказової діяльності в апеляційному провадженні. Положеннями ст. 367 ЦПК України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. Водночас докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

У зв’язку з цим слід ураховувати роз’яснення, надані у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», де зазначається, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, і учасник процесу знав про них, однак з об’єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з’явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у разі відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або якщо суд їх не дослідив унаслідок інших процесуальних порушень.

Закінчивши з’ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення. На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, надається однаковий проміжок часу для виступу. Після закінчення дебатів суд переходить до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження.

Стаття 369 ЦПК України встановлює особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ. Наприклад, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Такий само порядок застосовується і для деяких апеляційних скарг на ухвали суду. Однак апеляційний суд може відійти від цього правила за наявності для цього об’єктивних передумов (конкретних обставин справи) і розглянути вищевказані апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції має неухильно дотримуватися строків розгляду апеляційних скарг, визначених цивільним процесуальним законодавством. Статтею 371 ЦПК України встановлені такі строки розгляду апеляційної скарги:

  • апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом 60 днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження;
  • апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження;
  • у виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на 15 днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову. Вона має відповідати вимогам ст. 382 ЦПК України та складатися із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Постанова суду апеляційної інстанції проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, установлених ЦПК України. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини постанови за умов, передбачених законом. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює учасникам справи зміст постанови, порядок і строк її оскарження. Ці та інші питання, пов’язані з проголошенням постанови, суд апеляційної інстанції вирішує в порядку ст. 268 ЦПК України.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено ЦПК України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення (ст. 384 ЦПК України) та направляється до суду першої інстанції, який її розглянув (ст. 387 ЦПК України).

Процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Окремо варто звернути увагу на повноваження суду апеляційної інстанції – законодавчо визначені можливості вищого органу правосуддя щодо реагування на доводи та вимоги суб’єкта оскарження, відображені ним в апеляційнійскарзі.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належать:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених ЦПК України випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

8) у передбачених ЦПК України випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (ст. 373 ЦПК України).

  1. Поняття та сутність касаційного провадження

Можливість перегляду судових рішень у касаційному порядку є додатковою гарантією належного захисту порушених прав особи. В Україні повноваження суду касаційної інстанції виконує Верховний Суд. У його складі діє Касаційний цивільний суд, який переглядає в порядку касації справи цивільної юрисдикції.

Касаційний перегляд судових рішень є способом оскарження судових рішень, що набрали чинності, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при розгляді судових справ. Водночас касаційна інстанція має забезпечувати однакове застосування права судами відповідної юрисдикції, тож метою касаційного перегляду є забезпечення однакового застосування норм закону судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді і вирішенні справ.

Завдання суду касаційної інстанції, в перш чергу, зумовлені потребою перевірки законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленням судових помилок. Однак, не менш важливою є діяльність суду касаційної інстанції, яка спрямована на забезпечення суворого й неухильного додержання судами норм матеріального та процесуального права, однакового та правильного застосування законодавства, забезпечення єдності судової практики.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції – Верховний Суд, що реалізує повноваження щодо відкриття касаційного провадження виключно у разі звернення до нього заінтересованої особи з касаційною скаргою, яка повною мірою має відповідати законодавчо встановленим процесуальним вимогам щодо її оформлення та подання. З власної ініціативи суд касаційної інстанції не може відкрити провадження, так само, як не можуть цього робити всі інші судові органи. Такий підхід ґрунтується на диспозитивній природі цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 389 ЦПК України право касаційного оскарження мають:

  • учасники справи (сторони, треті особи, заявники та заінтересовані особи – у справах окремого провадження, органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб);
  • особи, які не брали участі у справі, у разі якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки (так, відповідно до ч. 4 зазначеної статті, особа, яка не брала участі у справі якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи).

Об’єктом касаційного оскарження є:

  • рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України;
  • ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;
  • ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

  • касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
  • особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
  • справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
  • суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно ст. 390 ЦПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Водночас, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин (наприклад хвороба, перебування на військовій службі тощо), крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України (незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга була подана після спливу 1 року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та/або обов’язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції у письмовій формі. За змістом касаційна скарга має відповідати вимогам, визначеним у ст. 392 ЦПК України.

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються:

1) копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України;

2) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності;

3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою, становить - 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми; яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем - 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції. До неї додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи (ст. 397 ЦПК України).

Особа, яка подала касаційну скаргу, відповідно до ст. 398 ЦПК України, має право:

  • доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження;
  • відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження;
  • відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Протягом 20 днів з дня надходження касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує питання:

  • про залишення касаційної скарги без руху;
  • про повернення касаційної скарги (при цьому, також, враховується як день надходження касаційної скарги або день закінчення строку на усунення недоліків).

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху, якщо:

  • касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 392 ЦПК України (водночас особі, яка звернулася зі скаргою, надається строк для усунення допущених недоліків, про що також зазначається в цій ухвалі. Якщо скаржник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги чи сплатить суму судового збору, скарга буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Якщо недоліки скарги не будуть усунуті у строк, установлений судом, вона вважається неподаною і повертається особі, яка з нею звернулася. Ця процесуальна дія також фіксується у відповідній ухвалі суду);
  • подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України, зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;
  • якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 390 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними (при цьому, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку).

Відповідно до ч. 4 ст. 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо:

1) касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;

3) до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;

4) у касаційній скарзі не викладені передбачені підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог ст. 392 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження.

Частиною 2 ст. 394 ЦПК України встановлюються підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Так, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

1) касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї особи від поданої раніше касаційної скарги на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними;

5) у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (ч. 4 ст. 394 ЦПК України). В такому разі зазначене питання розглядає колегія суддів у складі трьох суддів (ч. 5 ст. 394 ЦПК України).

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (ч. 6 ст. 394 ЦПК України).

  1. Процесуальний порядок розгляду справ судом касаційної інстанції

За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи. Зазначена ухвала надсилається скаржнику та учасникам справи. До ухвали додаються копії касаційної скарги та доданих до неї документів, крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет.

В такій ухвалі зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через 20 днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 9 ст. 394 ЦПК України).

Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (ст. 395 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження у випадках, передбачених ст. 396 ЦПК України:

1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;

2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося;

4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

5) після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2ст. 389 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Після відкриття касаційного провадження розпочинається стадія касаційного розгляду. Так, отримавши справу, суддя-доповідач протягом 10 днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції (ст. 399 ЦПК України).

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 400 ЦПК України):

  • суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;
  • суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції;
  • суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 411, ч. 2 ст. 414 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Важливо зауважити, що у судовому розгляді за касаційною скаргою виділяються два етапи:

1) попередній розгляд справи;

2) розгляд справи судом касаційної інстанції.

Попередній розгляд справи є окремою процедурою касаційного провадження, що проводиться у формі попереднього судового засідання у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Його треба провести протягом 5 днів після складення доповіді суддею-доповідачем. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, потрібні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, тобто, як уявляється, суддя-доповідач має оголосити колегії суддів складену ним доповідь.

Керуючись ст. 401 ЦПК України, на цьому етапі суд касаційної інстанції має право:

  • залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення;
  • скасувати судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення;
  • призначити справу до судового розгляду за відсутності вищезазначених підстав, і якщо хоч один суддя із складу суду дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду, про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Касаційна скарга на судові рішення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, має бути розглянута протягом 60 днів, а на ухвали, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, – протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі (ст. 407 ЦПК України)).

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції регулюється ст. 402 ЦПК України, яка визначає, що касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, але у разі потреби учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Розгляд справи в суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через 15 днів з дня відкриття касаційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з установленою процедурою головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа, за чиєю скаргою і на судове рішення якого суду розглядається. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги і відзиву на касаційну скаргу. Після цього сторони та інші учасники справи, якщо їх викликали в судове засідання, дають свої пояснення. Першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень, установивши для всіх учасників справи рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. У своїх поясненнях сторони та інші учасники справи можуть наводити лише ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Вислухавши пояснення учасників справи, суд переходить до стадії ухвалення судового рішення за результатами касаційного провадження.

Варто звернути увагу на те, що законодавством передбачене право на укладення сторонами мирової угоди навіть на стадії касаційного провадження. Так, відповідно до ст. 408 ЦПК України, незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил ЦПК України, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст. ст. 206, 207 ЦПК України, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює постанову. Водночас процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі тощо вирішуються судом касаційної інстанції у вигляді постановлення ухвал в порядку, визначеному ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем або іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згоден з постановою чи ухвалою, і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено ЦПК України. Постанова суду касаційної інстанції складається з дотриманням вимог, визначених у ст. 416 ЦПК України.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Разом із тим постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими та про те, яка норма матеріального права має бути застосована і яке рішення має бути ухвалено за результатами нового розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції проголошується за правилами, встановленими ст. 268 ЦПК України (ст. 418 ЦПК України), тобто загальними правилами, передбаченими для проголошення судових рішень, і набирає законної сили з моменту її ухвалення (ст. 419 ЦПК України). З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає (ч. 3 ст. 419 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право (ст. 409 ЦПК України):

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених ЦПК України випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених ЦПК України випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в п. п. 1-6 ч. 1 ст. 409 ЦПК України.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 410 ЦПК України).

Після закінчення касаційного розгляду справа у 15-денний строк повертається до суду першої інстанції, який її розглядав, якщо інше не зазначено у судовому рішенні суду касаційної інстанції (ст. 422 ЦПК України).

  1. Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами

Перегляди судових рішень за нововиявленими та виключними обставинами є двома самостійними судовими процедурами, кожна з яких має свою специфіку, але водночас у цивільному процесуальному законодавстві вони об’єднуються спільними правовими нормами, що містяться в главі 3 розділу V ЦПК України «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами».

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1 ст. 423 ЦПК України).

Отже, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної чинності, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Роз’яснення щодо умов проведення такого перегляду містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами». Там зазначається, що нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної чинності, віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в підґрунтя судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, надану судом у судовому рішенні, що переглядається.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи – заяву про перегляд може бути поданоучасниками справи протягом 30 днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі - заяву про перегляд може бути поданоучасниками справи протягом 30 днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав (набрала) законної сили;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду - заяву про перегляд може бути подано учасниками справи протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 4 роз’яснюється, що, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими лише після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися лише після ухвалення судового рішення і не є пов’язаними з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом під час ухвалення судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для висунення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Варто розрізняти і нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Як було зазначено, іншим видом перегляду рішення, постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної чинності, є перегляд за виключними обставинами. В юридичній доктрині запропоновано дефініцію виключних обставин як визначених цивільним процесуальним законодавством підстав для перегляду судового рішення, що набрало законної чинності, сукупність умов щодо яких підтверджується судовим рішенням. До ознак виключних обставин належать такі: існування їх на час розгляду справи, істотність, невідомість про них учасникам справи, їх підтвердження судовим рішенням національного суду, рішенням суду конституційної юрисдикції або рішенням міжнародної судової установи, юрисдикцію якої визнано на території України[1].

Підставами для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане - заяву про перегляд може бути поданоучасниками справи протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом - заяву про перегляд може бути поданоособою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше 30 днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення - заяву про перегляд може бути поданоучасниками справи протягом 30 днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Крім цього, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

1) у випадку, якщо істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України), - не пізніше 3 років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили;

2) з підстав, визначених п. п. 2-3 ч. 2 та ч. 3 ст. 423 ЦПК України, - не пізніше 10 років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

При цьому, зазначені вище строки не можуть бути поновлені.

Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених ч. 2, п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення.Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 425 ЦПК України, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.

За загальними правилами цивільного судочинства будь-який вид перегляду судового рішення може виникати лише залежно від волі заінтересованої особи, втіленої у конкретній процесуальній формі, яка відповідає певному етапу цивільного процесу (скарга, заява). Не є винятками із цього правила і провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відкриття яких відбувається на підставі поданої учасниками справи заяви.

Заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції (ст. 426 ЦПК України).

Варто зауважити, що судовий збір сплачується лише за подання заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Розмір судового збору в цьому разі становить: 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми – при поданні заяви юридичною особою; 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – при поданні заяви фізичною особою або фізичною особою – підприємцем (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

За подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується (ст. 426 ЦПК України).

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України. Протягом 5 днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність встановленій формі і змісту та вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦПК України, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України (щодо повернення, залишення без руху, відмови у відкритті провадження).

Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповідач) надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи.

Якщо в заяві міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикцію якої визнано Україною, суддя (суддя-доповідач) невідкладно після відкриття провадження у справі постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом від органу, відповідального за координацію вико­нання рішень міжнародної судової установи.

Відповідно до ст. 428 ЦПК України, особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може відмовитися від такої заяви до початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу, а учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою самою заявою на тих самих підставах.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом 30 днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Загалом зазначені справи (заяви) розглядаються судом за правилами, встановленими ЦПК України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Водночас, як передбачено ч. 2 ст. 429 ЦПК України, у суді першої інстанції справа (заява) розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Важливо звернути увагу на роз’яснення, що містяться в п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», де зауважується, що заява про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій ухвалено судове рішення. Якщо справа не збереглася, заяву можна розглянути лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством. Як уявляється, такий підхід має застосовуватися і в разі перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може (ч. 3 ст. 429 ЦПК України):

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду;

4) за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Повноваження судів реалізуються через постановлення відповідних процесуальних актів. Так, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали чи постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених ч. 2, п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

  • ухвалює рішення – якщо переглядалося рішення суду;
  • постановляє ухвалу – якщо переглядалася ухвала суду;
  • ухвалює постанову – якщо переглядалася постанова.

Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, приймає постанову (ч. 4 ст. 429 ЦПК України).

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.


Укладачі:

Професор кафедри цивільного права та процесу НАВС доктор юридичних наук, професор підполковник поліції Ганна ЧУРПІТА

Доцент кафедри цивільного права та процесу НАВС кандидат юридичних наук, доцент майор поліції Катерина КУЦИК


[1]Менюк Д. О. Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у цивільному процесі України : дис. ... д-ра філософії : 081. Київ, 2021. С. 5.