Право соціального забезпечення

ТЕМА № 6: C олідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

ПЛАН

Загальна характеристика солідарної системи пенсійного страхування.
Суб’єкти солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Єдиний внесок як фінансова основа загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Звернення за пенсією, порядок її призначення та виплата.
Види пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У міжнародній практиці пенсійні системи здебільшого побудовані на багаторівневому підході, що дає змогу забезпечити фінансову стійкість, справедливість і гнучкість у пенсійному забезпеченні. Найпоширенішим є трирівнева модель, запропонована Світовим банком, яка охоплює: солідарний, накопичувальний і добровільний рівні.

Солідарна система (перший рівень). Це розподільча пенсійна система, що базується на принципі міжпоколінної солідарності: працююче населення сплачує внески до Пенсійного фонду, з яких виплачуються пенсії поточним 14 пенсіонерам. Ця модель є характерною для більшості європейських країн (зокрема України, Німеччини, Італії) і має соціально орієнтований характер. Основні переваги – гарантованість виплат, простота адміністрування. Проте вона чутлива до демографічних змін: зменшення кількості платників або старіння населення спричиняє фінансовий тиск на бюджет.

Накопичувальна система (другий рівень). Цей рівень передбачає персоніфіковане накопичення коштів на індивідуальних рахунках застрахованих осіб. Кожен працівник сплачує внески, які інвестуються у фінансові інструменти та формують його майбутню пенсію. Виплати напряму залежать від розміру накопичених коштів і доходу від їх інвестування. Така система широко застосовується у Чилі, Швеції, Польщі та Казахстані. Основні переваги – стимулювання відповідальності за власне пенсійне забезпечення, зменшення навантаження на бюджет. Недоліки – ризик інфляції та нестабільність фінансових ринків.

Добровільна система (третій рівень). Це додатковий рівень пенсійного забезпечення, що базується на добровільному страхуванні або заощадженнях громадян. Працівники самостійно або через роботодавця можуть укладати договори з недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями або банками. Добровільні програми часто стимулюються державою через податкові пільги. Такий рівень є популярним у США, Канаді та Великобританії. Він слугує джерелом додаткового доходу на пенсії.

У низці країн пенсійні виплати не є загальнодоступними для всього населення. Наприклад, у Китаї – попри високі темпи економічного розвитку – досі не запроваджено всеохопної системи пенсійного забезпечення. Як наслідок, близько 40% людей похилого віку змушені покладатися лише на власні заощадження або фінансову підтримку з боку родини[1].

Першу повноцінну пенсійну систему було створено в Німеччині у 1889 році завдяки реформам Отто фон Бісмарка. Вона стала основою обов’язкового пенсійного страхування і базувалась на принципі міжпоколінної солідарності. Згодом подібні системи з’явилися в інших європейських країнах: у Данії – в 1891 році, Великій Британії – у 1908, Франції – у 1910, Швеції – у 1913, Італії – у 1919 році. Наслідуючи цей позитивний досвід, у першій половині ХХ століття багато країн світу запровадили національні пенсійні системи, адаптовані до своїх демографічних і соціально-економічних реалій[2].

Незалежно від моделі, основна мета будь-якої пенсійної системи залишається незмінною: захист громадян від бідності, забезпечення стабільного доходу після завершення трудової діяльності (пропорційно до попередніх доходів) і захист пенсійних виплат від інфляції.

Системи розподілу пенсійних коштів мають як переваги, так і недоліки. Їх головний плюс – можливість здійснення пенсійних виплат негайно, що особливо важливо для малозабезпечених осіб. Вони забезпечують вищий рівень доходу для людей з невисокими заробітками завдяки внутрішньопоколінному перерозподілу коштів. Однак ефективність таких систем напряму залежить від демографічної ситуації, рівня зайнятості, заробітної плати та співвідношення платників внесків і пенсіонерів.

Фінансована (накопичувальна) система, навпаки, базується на принципі особистої відповідальності: кожен самостійно формує свої пенсійні накопичення. Така модель сприяє розвитку економіки через збільшення національних заощаджень і обсягів інвестицій, водночас забезпечуючи свободу вибору та індивідуалізацію пенсійних виплат залежно від рівня доходу. Проте вона має і свої недоліки – зокрема, вигідна здебільшого людям із високими доходами, які здатні накопичувати значні суми. У ній відсутній механізм перерозподілу доходів, що зменшує її ефективність у боротьбі з бідністю. Міжнародний досвід реформ свідчить про загальну тенденцію до переходу від солідарних моделей до накопичувальних, що відкриває нові можливості для інвестування та отримання додаткового доходу для пенсіонерів.

Таким чином, багаторівнева структура пенсійної системи дає змогу забезпечити баланс між соціальною підтримкою та індивідуальною відповідальністю. Її ефективність залежить від грамотного поєднання цих рівнів, прозорості управління коштами та стабільності економічного середовища.

Чинним законодавством України, яке регулює правові відносини у сфері пенсійного забезпечення, як і у законодавстві зарубіжних країн, передбачено трирівневу систему пенсійного страхування, яка включає:

Загальна характеристика солідарної системи пенсійного страхування

Cолідарна система є першим рівнем трирівневої системи пенсійного страхування, що регулюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Солідарна система базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Тобто всі кошти, що нараховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. У солідарному рівні пенсійного забезпечення беруть участь усі офіційно працевлаштовані громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності.

Відповідно до солідарної системи державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – підприємців;
права на добровільну участь у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до закону не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;
рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);
солідарності та субсидування в солідарній системі;
фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;
державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених законом;
гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду;
обов’язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених законом;
цільового та ефективного використання коштів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Солідарному рівневі пенсійного забезпечення властиві такі ознаки:

cоціальне забезпечення призначається Пенсійним фондом України та виплачуються за його рахунок;
у солідарній системі передбачено три виплати: пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (зокрема каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника та пенсія за віком;

{У разі, якщо особа має право на декілька видів таких пенсій, за її вибором виплачується лише одна. У солідарній системі також надається соціальна послуга за рахунок коштів Пенсійного фонду, якою є допомога на поховання пенсіонера. Пенсія виплачується незалежно від продовження особою трудової діяльності}

у межах солідарної пенсійної системи функціонує пільгове пенсійне забезпечення: в його основі тривалий стаж особи на певних роботах (посадах) (вислуга років) і (або) пов’язаний з цим знижений пенсійний вік, які визначаються умовами для дострокового призначення пенсії за віком. Пенсія за вислугу років передбачає звільнення з роботи, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення;
не передбачено взаємозалежності розміру пенсії від розміру сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та розміром пенсійних виплат;
встановлено пропорційний розподіл розміру пенсії в залежності від наявного страхового стажу та віку особи, за винятком випадків передбачених Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;
розмір пенсій залежить від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) (проте є законодавчі винятки призначення пенсії без врахування страхового стажу);
це єдиний рівень державного пенсійного забезпечення, у якому розмір пенсійної виплати коригується в залежності від величини прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб[3].

Суб’єкти солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

Відповідно до чинного законодавства, суб’єктами солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є:

застраховані особи, а у випадках, визначених законом - члени їхніх сімей та інші особи;
страхувальники;
Пенсійний фонд;
уповноважений банк (банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду);
підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Застраховані особи (особи, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню):

громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру;
фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
громадяни України, які працюють у розташованих за межами України філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);
працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження;
громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);
особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських об’єднаннях та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на таких посадах;
особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини;
один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленогозаконом, та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України» та «Про військовий обов’язок і військову службу» , особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань;
патронатні вихователі, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
непрацюючий інший з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника;
громадяни України, стосовно яких згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

1.2. Чинним законодавством передбачено добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Суб’єктами добровільної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є:

Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до осіб, яким призначено пенсію у солідарній системі, мають право на добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що укладається з Пенсійним фондом.

Договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування укладається особою, яку ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації "Bank ID" чи іншого засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника, в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія, або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду шляхом приєднання до типового договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування може бути укладено на користь третьої особи, яка відповідає вимогам, передбаченим законом, крім особи, інформація про яку відсутня в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку.

Особа, на користь якої укладено договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, може відмовитися від права, наданого їй на підставі договору, у будь-який час, але не пізніше трьох років з дати сплати страхових внесків. Про таку відмову особа повідомляє Пенсійний фонд через особистий кабінет застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Суми сплачених за таким договором страхових внесків зараховуються до бюджету Пенсійного фонду.

Типовий договір та порядок його укладення затверджуються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, і передбачають наступне:

для укладення договору особа, яка має намір укласти договір, повідомляє відомості про себе та про особу, на користь якої сплачуватимуться страхові внески (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), підтверджує свою відповідність або відповідність особи, на користь якої сплачуватимуться страхові внески, вимогам цієї частини, про ознайомлення та згоду з умовами договору;
самостійне визначення особою, яка укладає договір, розміру страхових внесків, періодичності і строків їх сплати;
суми сплачених страхових внесків зараховуються за місяць, у якому кошти надійшли на рахунок Пенсійного фонду, а в разі якщо з урахуванням фактично сплаченого за особу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідний місяць обчислена відповідно дочастини четвертої статті 40 цього Закону сума заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески, перевищуватиме максимальну величину заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, відповідна частина коштів зараховується в рахунок наступного місяця;
інформація про сплату страхових внесків до системи персоніфікованого обліку вноситься Пенсійним фондом автоматично за фактом зарахування коштів, про що формується повідомлення в особистий кабінет застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Суми коштів за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підлягають сплаті на рахунок Пенсійного фонду, відкритий в уповноваженому банку, та не підлягають поверненню, крім випадків помилкового перерахування коштів на рахунок Пенсійного фонду.

Страхувальники

РОБОТОДАВЦІ:

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених законом (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників;

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;

ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ, ВІЙСЬКОВІ ЧАСТИНИ ТА ОРГАНИ, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію;

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Пенсійний фонд

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.

Статут Пенсійного фонду повинен містити дані про: найменування та місцезнаходження Пенсійного фонду; напрями діяльності Пенсійного фонду;

права, обов'язки, відповідальність Пенсійного фонду; органи управління Пенсійним фондом, їхні права, обов'язки і відповідальність; порядок прийняття рішень правлінням Пенсійного фонду, перелік питань, рішення з яких приймаються правлінням Пенсійного фонду двома третинами від загальної кількості голосів та більшістю голосів від кожної сторони; права, обов'язки та відповідальність членів правління Пенсійного фонду, порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за рішенням органу державного нагляду; порядок обрання, повноваження і відповідальність голови правління Пенсійного фонду та його заступників, підстави та порядок позбавлення їх повноважень; функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду та підвідомчих їй територіальних органів; порядок здійснення правлінням Пенсійного фонду контролю за діяльністю виконавчої дирекції Пенсійного фонду; джерела формування і напрями використання коштів Пенсійного фонду; порядок формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду і тимчасово вільних коштів; порядок фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду, управлінням Пенсійним фондом, розвитком його матеріальної та інформаційної бази; порядок прийняття в межах компетенції правління та виконавчої дирекції Пенсійного фонду нормативно-правових актів;порядок внесення змін до статуту Пенсійного фонду;інші положення, що стосуються діяльності Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд не може здійснювати будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної у частині першій цієї статті, і використовувати кошти загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та загальнообов’язкового державного соціального страхування на цілі, не пов’язані із зазначеною діяльністю.

Повноваження правління Пенсійного фонду:

визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду;

затверджує документи нормативного характеру, що регламентують діяльність Пенсійного фонду, у тому числі статут та зміни до нього, регламент засідань правління, положення про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, положення про територіальні органи Пенсійного фонду;

обирає із своїх членів голову правління Пенсійного фонду та двох його заступників;

розглядає та затверджує бюджет Пенсійного фонду на наступний рік, зміни до нього, звіт про його виконання і протягом 10 робочих днів після їх затвердження подає до Наглядової ради Пенсійного фонду та до Кабінету Міністрів України;

затверджує положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

затверджує перелік лікарів, уповноважених на проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності;

визначає порядок здійснення моніторингу електронного реєстру листків непрацездатності;

визначає порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат;

встановлює розмір допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, та визначає порядок її надання;

визначає порядок ведення інформаційно-комунікаційної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

визначає порядок надходження та обліку коштів Пенсійного фонду;

здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання;

вирішує питання щодо формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду для забезпечення його фінансової стабільності;

спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Пенсійного фонду та підвідомчих їй територіальних органів;

щороку, а також у разі потреби заслуховує звіт директора виконавчої дирекції Пенсійного фонду про її діяльність;

розглядає кандидатури та затверджує на посаду директора виконавчої дирекції Пенсійного фонду, а за його поданням - заступників директора та керівників структурних підрозділів виконавчої дирекції Пенсійного фонду, керівників територіальних органів Пенсійного фонду, а також приймає рішення про їх звільнення з посади;

затверджує граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Пенсійного фонду, умови оплати праці працівників відповідно до законодавства, граничну межу адміністративних витрат та кошторис Пенсійного фонду на виконання функцій, покладених на виконавчу дирекцію відповідно до Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

подає на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, пропозиції щодо розміру страхових внесків за видами державного соціального страхування, коштів від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, страхування від нещасного випадку та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, розміру підвищення пенсії, передбаченогозаконом;

за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджує правила інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

затверджує заходи щодо підготовки і підвищення професійної компетентності працівників виконавчої дирекції та територіальних органів Пенсійного фонду, їх атестації;

на основі паритетного представництва держави, застрахованих осіб і роботодавців утворює комісії або робочі групи з окремих видів діяльності Пенсійного фонду, які діють на громадських засадах;

затверджує умови і порядок проведення конкурсу щодо вибору аудитора та організацій, які здійснюють виплату і доставку пенсій;

визначає уповноважений банк;

затверджує щорічні звіти про діяльність Пенсійного фонду та оприлюднює їх у встановленому законом порядку;

за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, затверджує порядок ведення накопичувальних пенсійних рахунків учасників накопичувальної системи пенсійного страхування, форму звіту, який щороку надсилається учасникам накопичувальної системи пенсійного страхування про стан їхніх накопичувальних пенсійних рахунків, а також порядок обліку на накопичувальних пенсійних рахунках сум пені, сплаченої роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування; здійснює інші функції, передбачені статутом Пенсійного фонду.

Єдиний внесок як фінансова основа загальнообов’язкового державного соціального страхування

Соціальне страхування — це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, якість задоволення яких впливає на соціально-економічний розвиток держави. Так створюються умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, вагітності та пологів тощо[4].

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Формування системи збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачає визначення: принципів збору та обліку єдиного соціального внеску; платників єдиного соціального внеску; порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску; уповноваженого органу та його повноважень; порядку ведення державного реєстру соціального страхування та використання його даних; установи, що забезпечує розрахункове обслуговування повноваженого органу в частині проведення операцій із страховими коштами[5].

Отже, відповідно до чинного законодавства, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок нараховується окремо для різних категорій платників:

на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України«Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (нарахування та сплата єдиного внеску за платників, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу);
на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) – (у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску; при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами;
на суми, що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування та сплата єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника, з дня направлення по день перетину кордону України у зв’язку з остаточним поверненням в Україну здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Кошти єдиного внеску, що надійшли в іноземній валюті, після її продажу за курсом продажу безготівкової іноземної валюти за гривні та утримання уповноваженим банком комісійної винагороди за здійснення операції з продажу іноземної валюти зараховуються на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на єдиний рахунок.

Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру здійснюються у гривнях податковими органами за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.

Днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки;
у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або іншим учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідальність за порушення законодавства про єдиний внесок:

За порушення норм законодавства про єдиний внесок до платників-порушників застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня), зокрема:

ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум;
донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску;
неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; − неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, - штраф у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
несплата, неповна сплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, - штраф у розмірі 10% несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Позитивною стороною введення єдиного соціального внеску є те, що зменшилась кількість документів, що свідчили про перерахування страхових внесків у державні цільові фонди, покращився документообіг. Для визначення страхового стажу використовується категорія мінімального страхового внеску, яка передбачає використання не лише періоду сплати внесків, а й їхнього розміру. Єдина база платників внеску дасть змогу швидше виявляти порушників, зокрема тих, хто платить внески не до всіх фондів або не в повному обсязі.

Отже, введення єдиного соціального внеску значно спрощує для роботодавців та підприємців систему адміністрування щодо нарахування та сплати внесків на соціальне страхування. Проте, необхідно врахувати негативний досвід Російської Федерації щодо введення єдиного внеску. Зокрема слід звернути увагу на умови нарахування та сплати внеску для підприємців на спрощеній системі оподаткування, оскільки чинні ставки для них є надто великими, що значно ускладнює подальше функціонування малого бізнесу в Україні.

Звернення за пенсією, порядок її призначення та виплата.

Заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов’язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера; заява про припинення виплати пенсії у зв’язку з тимчасовим проживанням за кордономподається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Для призначення пенсії за віком необхідно надати такі документи:

документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (zakon.rada.gov.ua) [6]. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 (zakon.rada.gov.ua) до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності — за формою згідно з додатком 3 (zakon.rada.gov.ua) до Положення;
для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу;
відомості про місце проживання особи;
документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;
документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;
документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги;
заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу, що призначає пенсію, в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку:

днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви;
якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів);
якщо заява пересилається поштою, днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов’язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз’яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску, та/або на добровільну участь у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з’ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам’ятку пенсіонеру (скановані розписка та пам’ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі);

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Види пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

Пенсія за віком

На думку багатьох фахівців у сфері пенсійного забезпечення, пенсії за віком на сьогодні – це основний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян[7].

Станом на початок жовтня 2025 року, в Україні проживало 10 199 642 пенсіонери, з яких 72,8 % отримували пенсію за віком, що становить приблизно 7,4 мільйона осіб[8].

Для призначення трудової пенсії за віком, крім досягнення пенсійного віку, що є для цього основною підставою, необхідна ще й наявність трудового (страхового) стажу, характер та тривалість якого, якісно впливає на вид та розмір пенсії за віком.

Отже, пенсія за віком – це така пенсія, яка призначається з досягненням особою певного віку та водночас набуття нею необхідного трудового (страхового) стажу. Пенсійний вік та тривалість стажу, які необхідні для призначення пенсії, встановлюються законом. Для кожної категорії осіб вони різні (ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Пенсія за віком призначається довічно. Вона не залежить від фактичного стану працездатності. І саме цей вид пенсії відрізняється від пенсії по інвалідності. Пенсія за віком суттєво відрізняється і від пенсії за вислугу років, яка також не залежить від фактичного стану працездатності.

При призначенні пенсії за віком до уваги насамперед береться пенсійний вік і додаткова підстава – наявність трудового (страхового) стажу. З призначенням цього виду пенсії працівник може продовжувати працювати на тій же роботі чи посаді, де він працював до призначення пенсії. А для призначення пенсії за вислугу років вік, зазвичай, до уваги не береться, а враховується лише наявність спеціального стажу – вислугу років і працівник повинен залишити роботу, яка дає право на цей вид пенсії.

Пенсії за віком можна диференціювати за окремими підвідами:

залежно від характеру;
змісту та умов праці;
тривалості праці;
категорії осіб;
спеціальних (додаткових) юридичних підстав для призначення пенсії.

В залежності від категорій громадян, які мають право на пенсію, пенсії можуть призначатися на загальних підставах і на пільгових умовах.

Пенсії на пільгових умовах в свою чергу деференціюються в залежності від юридичних підстав надання пільг. Це пільги, які пов’язані з умовами, характером та тривалістю роботи, тобто наявністю і тривалістю спеціального трудового стажу та пільги, пов’ящані з правовим статусом громадян.

Загальними правовими умовами пенсійного забезпечення за віком є пенсійний вік і загальний трудовий (страховий) стаж установленої тривалості для загального кола громадян. Пенсійне забезпечення за віком загального кола громадян здійснюється відповідного до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Під пільговим пенсійним забезпеченням розуміється можливість вийти на пенсію за віком в молодшому, порівняно із загальним колом громадян, віці, за загальної незмінної тривалості трудового (страхового) стажу, або за одночасним зниженням вимог як до віку так і до тривалості трудового стажу.

В Україні пенсійний вік залежить від страхового стажу і становить 60, 63 або 65 років. У 2025 році, щоб вийти на пенсію у 60 років, потрібно мати щонайменше 32 роки стажу; у 63 роки - щонайменше 22 роки стажу; у 65 років - щонайменше 15 років стажу.

Таким чином, пенсія за віком призначається по досягненню віку, встановленому законом за наявності трудового чи страхового стажу

Пенсія по інвалідності. Одним із окремих самостійних інститутів права пенсійного забезпечення є пенсії по інвалідності з комплексом норм, що регулюють тільки пенсійні відносини по інвалідності (адже інститут однорідний за своїм змістом). Оскільки інститут пенсій по інвалідності регулює частину саме пенсійних відносин, які входять до предмета галузі права соціального забез- печення, то при визначенні їх внутрішньої структури слід виходити з необхідності вияв лення саме законодавчо відокремленого компле- ксу правових норм, що забезпечує цілісне регулювання даного різновиду соціально-забезпечувальних відносин у сфері призначення та виплат пенсій по інвалідності, що носять страховий характер. Кожна особа з інвалідністю має специфічні властивості, які характерні тільки тільки для неї і які складають саме її правовий статус. Відповідно розмір пенсії, що призначається конкретній особі-інваліду, завжди індивідуальний.

Відносини, що входять до предмета інституту пенсій по інвалідності, пов’язані з поетапною процедурою реалізації особою-інвалідом права на пенсію по інвалідності. Реалізація права на пенсію по інвалідності можлива лише з настанням інвалідності, і тільки після винесення рішення МСЕК особа зі статусом інваліда або її представник має право вимагати від Пенсійного фонду України призначення пенсії, а Пенсійний фонд виносить відповідне рішення, причому не має права на власний розсуд вирішувати питання про призначення чи відмову у призначенні, а лише керується встановленими законом норма- ми. Юридичними гарантіями права на пенсію по інвалідності є спеціальний комплекс правових норм, призначених забезпечувати реалізацію права на пенсійне забезпечення і захист прав осіб у цій сфері.

Під правовим інститутом пенсій по інвалідності розуміється сукупність правових норм, що регулюють однорідні відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб зі статусом інваліда, умови призначення, порядок визначення розмірів та виплати пенсії по інвалідності і спрямовані на реалізацію особою з інвалідністю права на пенсійне забезпечення[9].

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого законом. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб. При цьому застрахована особа має право у встановленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи та результати оцінювання повсякденного функціонування особи.

Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно	1 рік
від 26 років до досягнення особою 28 років включно	2 роки
від 29 років до досягнення особою 31 року включно		3 роки
від 32 років до досягнення особою 34 років включно		4 роки
від 35 років до досягнення особою 37 років включно		5 років
від 38 років до досягнення особою 40 років включно		6 років
від 41 року до досягнення особою 43 років включно		7 років
від 44 років до досягнення особою 48 років включно		8 років
від 49 років до досягнення особою 53 років включно		9 років
від 54 років до досягнення особою 59 років включно		10 років

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно	1 рік
від 24 років до досягнення особою 26 років включно	2 роки
від 27 років до досягнення особою 28 років включно	3 роки
від 29 років до досягнення особою 31 року включно	4 роки
від 32 років до досягнення особою 33 років включно	5 років
від 34 років до досягнення особою 35 років включно	6 років
від 36 років до досягнення особою 37 років включно	7 років
від 38 років до досягнення особою 39 років включно	8 років
від 40 років до досягнення особою 42 років включно	9 років
від 43 років до досягнення особою 45 років включно	10 років
від 46 років до досягнення особою 48 років включно	11 років
від 49 років до досягнення особою 51 року включно	12 років
від 52 років до досягнення особою 55 років включно	13 років
від 56 років до досягнення особою 59 років включно	14 років

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, за наявності такого страхового стажу:

у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

У разі якщо особа не з’явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

У разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю припинено у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо така особа не отримувала пенсію внаслідок нез’явлення без поважних причин для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня наступного встановлення інвалідності, за умови що після припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років. Якщо минуло більше п’яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов’язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника є важливою гарантією у системі соціального захисту людини і громадянина. Законодавець, закріплюючи право утриманців на їхнє пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника, пов’язує його із попередньою трудовою діяльністю (публічною чи військовою службою) померлої особи, її стажем роботи, заробітком та особливостями правового статусу.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника – це щомісячна грошова виплата з Пенсійного фонду Ураїни, яка призначається у разі смерті особи непрацездатним членам сім’ї, які знаходились на його утриманні[10]

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених законом, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім’ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченогозаконом;
діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із законом, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

Призначення пенсії у разі втрати годувальника членам сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у зв’язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних із набуттям статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2191-IX від 14.04.2022

Особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Особа вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Призначається така пенсія незалежно від тривалості страхового стажу годувальника. Право на отримання пенсії виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Право на призначення пенсії мають:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку;

2) діти зниклого безвісти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання, до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) усиновлені діти, пасинок і падчерка (якщо вони не одержували аліментів від батьків);

4) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся зниклого безвісти незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) зниклого безвісти до досягнення нею (ними) 8 років;

5) особи, які були на повному утриманні або одержували допомогу від зниклого безвісти, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім’ї зниклого безвісти, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

Для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника додаються такі основні документи:

заява;
паспорт або інший документ, що засвідчує особу, якій призначається пенсія, місце проживання і вік;
довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера як заявнику, так і зниклому безвісти годувальнику (за наявності);
документи, що підтверджують родинні зв’язки з годувальником;
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Пенсія призначається на період, протягом якого зникла особа зберігає правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Виплата пенсії припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти або зниклої безвісти за особливих обставин. Смерть особи, якій надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає непрацездатним членам сім’ї такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Укладач: Доцент кафедри цивільного права та процесу НАВС кандидат юридичних наук, професор Валентина МИРОНЕНКО

[1] Біла-Тіунова Л.Р. Пенсійна система України та досвід світової практики. Juris Europensis Scientia. 2022. №1. С. 58-61.

[2] Демченко К.І. Порівняльний аналіз систем пенсійного забезпечення України та різних країн світу. Економіка та управління національним господарством. 2019. №30. С. 35-41.

[3] Мокрицька Н. П. Право соціального забезпечення : навч. посіб. Львів : ЛДУВС. 2020. С. 131-132.

[4] Юрій С. І. Соціальне страхування: підручник. Київ : Кондор. 2009.

[5] Карамишев Д. Соціальне страхування як механізм реалізації соціальної політики держави. Публічне управління: теорія та практика. 2011. № 1 (5). С. 128-132.

[6] Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній

[7] Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: навч.посіб. 5-те вид. перероб. і доп. Київ : ЦУЛ. 2018. С. 161.

[8] Кількість пенсіонерів в Україні скоротилася. URL: rbc.ua

[9] Шлапко Т.В. Місце пенсії по інвалідності в системі права соціального забезпечення Правовий вісник Української академії банківської справи. 2013. № 2 (9).С. 81.

[10] Матвієеко Є.П.Правові проблеми пенсійного забезпечення у зв’язку з втратою годувальника в Україні. Форум права. 2012. № 3. С. 426.