ТЕМА № 11: Правові засади надання соціальних послуг особам, які опинилися у складних життєвих обставинах

ПЛАН

1. Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини.
2. Базові соціальні послуги.
3. Договір про надання соціальних послуг.
4. Порядок надання соціальних послуг.

У сучасному суспільстві кожна людина може зіткнутися з обставинами, які самостійно подолати вкрай складно або неможливо. Це можуть бути інвалідність, похилий вік, втрата близьких, безробіття, бездомність, домашнє насильство, військові дії чи інші кризові ситуації. Особливо гостро це питання постало в Україні у зв'язку з повномасштабним російським вторгненням, коли мільйони громадян опинилися у складних життєвих обставинах, втративши житло, роботу, близьких, або отримавши фізичні та психологічні травми.

Держава, виконуючи свою соціальну функцію, зобов'язана надавати підтримку таким особам. Однак така підтримка не обмежується лише грошовими виплатами – часто людині потрібна комплексна допомога: побутова, психологічна, юридична, медична. Саме для цього існує система соціальних послуг.

Як майбутні юристи, ви маєте розуміти:

• які обставини законодавець визнає складними життєвими обставинами;
• яка система соціальних послуг існує в Україні;
• як особа може реалізувати своє право на отримання соціальних послуг;
• які правові механізми забезпечують надання якісних соціальних послуг.

Ці знання дозволять вам ефективно консультувати громадян, захищати їхні права у сфері соціального обслуговування, а також працювати в органах соціального захисту населення, громадських організаціях та міжнародних гуманітарних місіях.

Під час лекції ми оперуватимемо такими ключовими поняттями: складні життєві обставини; соціальні послуги; отримувач соціальних послуг; надавач соціальних послуг; базові та інші соціальні послуги; індивідуальний план надання соціальних послуг; договір про надання соціальних послуг.

Розуміння цих категорій є фундаментом для засвоєння матеріалу лекції та подальшої практичної діяльності у сфері соціального захисту населення.

1. Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини

Надання соцпослуг нерозривно пов’язане із поняттям складні життєві обставини, адже саме ці фактори є визначальними при оцінці потреби в соціальних послугах, а відповідно і їх подальшому наданні.

Отже, складні життєві обставини – соціальні, медичні, вікові, економічні, родинні та інші проблеми і виклики, які людина не в змозі подолати самостійно і які спричинюють її соціальну дезадаптацію, випадання зі звичних соціальних систем.

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» до чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини належать:

• похилий вік;
• часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;
• невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;
• психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
• інвалідність;
• бездомність;
• безробіття;
• малозабезпеченість особи;
• поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;
• ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;
• втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;
• жорстоке поводження з дитиною;
• насильство за ознакою статі;
• домашнє насильство;
• потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;
• шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Наразі виділяють 43 групи населення, які вважаються вразливими або перебувають у складних життєвих обставинах, особи які можуть бути забезпечені соціальними послугами. До них належать:

1 Безробітні (зареєстровані в центрі зайнятості особи)

2 Внутрішньо переміщені особи

3 Сім'ї, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям

4 Сім'ї, члени яких мають інвалідність (4.1. з них з дітьми з інвалідністю)

5 Сім'ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки

6 Сім'ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір'ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні

7 Неповнолітні одинокі матері (батьки)

8 Сім'ї, в яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав на підставі рішення суду (8.1. в них дітей)

9 Сім'ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами

10. Біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту
11. Особи, які звернулись із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яким видано довідку про звернення за захистом в Україні
12. Сім'ї, дітей з яких влаштовано до закладів інституційного догляду та виховання дітей
13. Особи, яким заподіяно шкоду пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією
14. Особи з числа учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Україні, брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України
15. Особи з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування (у віці 18 - 23 роки), які проживають в територіальній громаді

16 . Жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини

17 . ВІЛ-інфіковані особи, (17.1 з них: діти)

18. Особи, хворі на туберкульоз, (18. 1 з них: діти)
19. Особи з розладами психіки та поведінки, пов'язаними з уживанням усіх груп психоактивних речовин, (19.1 з них: діти)
20. Особи із залежністю від азартних ігор (20.1 з них: діти)
21. Особи, які постраждали від домашнього насильства, (21.1 з них: діти)
22. Особи, які вчинили домашнє насильство, направлені для проходження програми для кривдників, (22.1 з них: діти)
23. Особи, які постраждали від торгівлі людьми, (23.1 з них: діти)
24. Особи, звільнені з місць позбавлення волі, (24.1 з них: неповнолітні)

25 . Особи, які перебувають на обліку органу пробації, з них: (25.1 з них: неповнолітні)

26 . Бездомні особи

27. Повнолітні недієздатні особи, яким не призначено опікуна
28. Повнолітні особи дієздатність яких обмежена, яким не призначено піклувальника
29. Сім'ї, в яких батьків поновлено в батьківських правах
30. Діти, які перебувають на обліку служби у справах дітей як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, з них: (30.1 діти, які зазнали булінгу (цькування), 30.2 діти, які вчинили самогубство або його спробу, 30.3 діти, які зазнали жорстокого поводження, 30.4 діти, покинуті у закладах охорони здоров'я, 30.5 діти, яких відмовилися забрати з пологового будинку та інших закладів охорони здоров'я)
31. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, з них (31.1. влаштовані на цілодобове перебування до закладів інституційного догляду та виховання незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, 31.2 виховуються в прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу, 31.3 перебувають під опікою / піклуванням)
32. Сім'ї, дітей з яких влаштовано в патронатні сім'ї протягом звітного періоду (32.1. Діти, влаштовані в сім'ї патронатних вихователів протягом звітного періоду)
33. Діти, батьки яких (особи, які їх замінюють) ухиляються від виконання своїх обов'язків
34. Сім'ї, в яких діти систематично самовільно залишають місце проживання

35 Сім'ї, в яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти

35. Діти з особливими освітніми потребами
36. Діти з інвалідністю, з них: (36.1. підгрупи А, 36.2. причиною інвалідності яких є розлади психіки та поведінки, 36.3. причиною інвалідності яких є хвороби вуха та соскоподібного відростка, що супроводжуються порушенням слуху, 36.4. причиною інвалідності яких є хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини, що супроводжуються порушенням рухової активності, 36.5. причиною інвалідності яких є хвороби ока та його придаткового апарату, що супроводжуються порушенням зору)
37. Діти з тяжкими захворюваннями, розладами, травмами, станами (в тому числі до встановлення інвалідності)
38. Діти, які потребують паліативної допомоги
39. Повнолітні особи з інвалідністю, з них: (39.1. з інвалідністю I групи підгрупи А, 39.2 з інвалідністю I групи підгрупи Б, 39.3. з інвалідністю II групи, 39.4. з інвалідністю III групи, 39.5. у віці 18 - 35 років, 39.6. у віці 36 - 59 років, 39.7. у віці 60 років і більше, 39.8. причиною інвалідності яких є розлади психіки та поведінки, 39.9. причиною інвалідності яких є хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини, що супроводжуються порушенням рухової активності, 39.10. причиною інвалідності яких є хвороби ока та його придаткового апарату, що супроводжуються порушенням зору, 39.11 причиною інвалідності яких є хвороби вуха та соскоподібного відростка, що супроводжуються порушенням слуху )
40. Особи похилого віку, з них: (40.1. у віці 80 років і більше, 40.2. з IV, V групою рухової активності, 40.3. з розладами психіки та поведінки)
41. Одинокі особи, які потребують допомоги у веденні домашнього господарства
42. Одинокі особи, які потребують стороннього догляду
43. Повнолітні особи, які потребують паліативної допомоги

Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах є:

• структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій;
• виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад ОТГ;
• центри соціальних служб;
• центри надання соціальних послуг;
• служби у справах дітей;
• соціальні месенджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад;
• заклади освіти, охорони здоров’я тощо.

Коли йдеться про осіб, які опинились у складних життєвих обставинах, варто обов’язково говорити про соціальні послуги, які можуть бути спрямованими на:

• соціальну профілактику – запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;
• соціальну підтримку – сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;
• соціальне обслуговування – мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

Основна мета соціальних послуг не просто одномоментно задовільнити побутові чи соціальні потреби особи, а саме знизити ризик її потрапляння в категорію СЖО, мінімізувати негативні наслідки від нових обстав та надати змогу подолати їх та змінити своє життя на краще.

2. Базові соціальні послуги

Базові соціальні послуги - соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Базовими є такі соціальні послуги:

1) догляд вдома, денний догляд. Догляд вдома полягає у тому, що соціальна послуга надається протягом робочого дня надавача соціальних послуг за місцем проживання (вдома) особам похилого віку, особам з інвалідністю, хворим (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше ніж 4 місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.

Зміст заходів, що складають цю соціальну послугу є доволі значним і залежить, як від строків їх надання, так і від групи рухової активності отримувача соціальної послуги. Наприклад, допомога у веденні домашнього господарства, допомога у самообслуговуванні, обробіток присадибних ділянок для сільської місцевості тощо. Догляд вдома надається постійно (ІІІ, ІV групи рухової активності – 2 рази на тиждень, V група рухової активності – 5 разів на тиждень), періодично (2 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період). Державний стандарт догляду вдома, затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 13.11.2013 № 760.

Натомість денний догляд надається постійно, періодично, або тимчасово у надавача соціальних послуг протягом його робочого дня. На відміну від соціальної послуги догляду вдома він призначений також для дітей з інвалідністю від 3-ох років. Психічні розлади осіб з інвалідністю чи інтелектуальні порушення не є перепоною до отримання послуги, за винятком осіб, які скоїли суспільно небезпечну дію та отримують амбу- латорну примусову психіатричну допомогу за рішенням суду.

До комплексу соціальних заходів, що включають денний догляд можна віднести забезпечення харчуванням, надання реабілітаційних послуг; організація дозвілля тощо (Державний стандарт денного догляду, затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 30.07.2013 № 452).

Не належить до базових соціальних послуг, але надання яких передбачено окремими законодавчими актами:

– стаціонарний догляд;

Він необхідний особам, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності. Соціальна послуга надається постійно або тимчасово (визначений у договорі період), у приміщенні надавача соціальних послуг, який забезпечує належні умови для проживання, соціально-побутового обслуговування та денної зайнятості особи. (наказ Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 29.02.2016 № 198, яким затверджений Державний стандарт стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності);

– паліативний догляд.

Залежно від ступеня індивідуальних потреб соціальну послугу паліативного догляду вдома, стаціонарно або протягом робочого дня надавача соціальних послуг отримують невиліковні хворі, які мають медичні показання для надання паліативної допомоги відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2020 № 1308 «Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні». Комплекс соціальних заходів, що становить цю послугу є подібним до інших видів догляду (Державний стандарт соціальної послуги паліативного догляду, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 20.02.2024 № 70-Н);

2) підтримане проживання. Ця базова послуга надається особам, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування, а саме:

1) особам похилого віку та особам з інвалідністю у приміщенні суб’єкта, що надає соціальну послугу, так і за місцем проживання особи (за її письмовою згодою) (Державний стандарт соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю);

2) повнолітнім особам, які знаходяться у соціальному становищі бездомності у приміщенні суб’єкта, що надає соціальну послугу (Державний стандарт підтриманого проживання бездомних осіб, затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 03.04.2015 № 372).

Підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю полягає у тому, що отримувач соціальної послуги має навички для самостійного проживання. Тобто може виконувати елементарні та складні дії, які полягають у організації харчування, зовнішнього її вигляду, дотримання особою правил особистої гігієни, здатності утримувати помешкання, дотримуватися правил безпеки та поведінки у разі надзвичайних ситуацій, міжособистісних відносин.

Натомість підтримане проживання бездомних осіб спрямоване на те, щоб надати їм тимчасове місце проживання на період для вирішення життєвих проблем. Водночас вони мають працювати або мати інше постійне легальне джерело доходу, якого недостатньо для оренди (наймання), купівлі житла.

Тож підтримане проживання у приміщенні надавача соціальних послуг передбачає надання місця для проживання; навчання, розвитку та підтримку навичок самостійного проживання, особи, надання допомоги в організації її розпорядку дня. Окрім цього це також представництво інтересів; допомога в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, надання інформації з питань соціального захисту населення та допомога в отриманні безоплатної правової допомоги.

Натомість допомога у веденні домашнього господарства, що може полягати у закупівлі та доставці продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготуванні їжі, косметичному прибиранні, надається тільки за місцем проживання отриму- вача соціальної послуги. Для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю передбачено організацію медичного патронажу;

3) соціальна адаптація. Вона надається у денний час в приміщенні надавача соціальних послуг короткостроково, періодично або довгостроково вразливим категоріям громадян, які потребують соціальних заходів, спрямованих на гармонійне пристосування отримувача соціальної послуги до нових умов соціального середовища.

До таких осіб належать особи, які не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, а саме особи похилого віку; особи з інвалідністю; особи, які перебувають/перебували в спеціалізованих або інтернатних закладах; особи, які відбули покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк.

Специфіка завдання соціальної адаптації зумовлює і підбір засобів до його виконання. Тому зміст цієї соціальної послуги становить велику кількість заходів соціальної підтримки. Наприклад, надання психологічної допомоги, корекція психологічного стану та поведінки особи в повсякденному житті, навчання, формування та розвиток у неї соціальних навичок, умінь, соціальної компетенції; допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану виходу із складної життєвої ситуації; сприяння зайнятості, представництво інтересів допомога в організації денної зайнятості та дозвілля тощо (Державний стандарт соціальної адаптації, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 18.05.2015 № 514);

4) соціальна інтеграція та реінтеграція. Порядок організації надання цієї соціальної послуги визначений з врахуванням категорій громадян, а саме:

1) для повнолітніх осіб, які перебувають у соціальному становищі бездомності (Державний стандарт соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України України від 19.09.2013 № 596);

2) для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються (виховувалися) в інтернатних закладах (установах). (Державний стандарт соціальної послуги соціальної інтеграції випускників інтернатних закладів (установ) який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 26.09.2016 № 1067);

3) для дітей, які постраждали від торгівлі людьми (Стандарт надання соціальних послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції дітей, які постраждали від торгівлі людьми, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 30.07.2013 № 458);

4) для повнолітніх осіб, які постраждали від торгівлі людьми та членів їхніх сімей (Стандарт надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми).

Порівнюючи заходи соціальної послуги адаптації з соціальною послугою інтеграції та реінтеграції можна відзначити багато спільного. Адже її метою є теж повернення особи до повноцінного життя, відновлення її соціальних навичок. Проте остання не має виписаних складових соціальних заходів, що включаються у неї.

Адже соціальна послуга інтеграції та реінтеграції передбачає також надання допомоги в оформленні документів; в отриманні реєстрації місця проживання чи перебування; сприяння не тільки працевлаштуванню, але і в отриманні житла. Надавач соціальних послуг не має забезпечити навчання особи соціальним навичкам (як в процесі соціальної адаптації), а тільки їх розвиток, формування та підтримку.

Водночас спостерігаються відмінності у її змісті щодо різних категорій осіб. Зокрема, інтеграція та реінтеграція бездомних осіб спрямована на поступове їхнє повернення до самостійного повноцінного життя в суспільстві та наданням їм притулку. Вона надається у приміщенні надавача соціальних послуг протягом необхідного строку, враховуючи індивідуальні потреби особи.

Натомість для осіб, зокрема дітей, які постраждали від торгівлі людьми соціальна інтеграція виявляється у комплексі заходів її реабілітації, які спрямовані на відновлення фізичного і психологічного стану особи, її соціальних функцій.

Соціальна послуга охоплює також забезпечення участі перекладача, послуг з вивчення державної мови; сприяння у встановленні зв’язків із національно-культурними органі- заціями співвітчизників отримувача послуг.

Вона планується та організовується за місцем проживання або перебування отримувачів послуг в окремому приміщенні. Місцем надання соціальної послуги для дітей є також заклади надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі людьми (притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей);

5) надання притулку. Правила організації надання цієї со- ціальної послуги наразі передбачено для повнолітніх осіб, які перебувають у соціальному становищі бездомності (Державний стандарт надання притулку бездомним особам, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 13.08.2013 № 495).

Цю соціальну послугу становить значний комплекс соціальних заходів, які надаються у приміщенні надавача соціальних послуг. Зокрема, він має організувати у нічний період часу надання притулку для бездомних осіб, надати їм ліжко- місце з комунально-побутовими послугами; забезпечити забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; організувати доступ до медичних послуг, можливість медичного обстеження тощо;

6) екстрене (кризове) втручання. Сюди відносяться: перша психологічна допомога; консультування; інформування; представництво інтересів; допомога в організації отримання безоплатної правової, невідкладної медичної допомоги, притулку тощо. Отримувачами такої соціальної послуги є: особи, постраждалі від домашнього насильства; особи, постраждалі від торгівлі людьми; особи, яким завдана шкода пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Місцем надання такої послуги є: за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (в тому числі вдома); у приміщенні надавача соціальних послуг; за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці.

Строк надання: екстрено (кризово)/одноразово.

7) консультування. Широкою за змістом надання інформації є соціальна послуга консультування (Державний стандарт соціальної послуги консультування, затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 02.07.2015 № 678).

Право на її отримання має і окрема особа, і сім’я чи група осіб, яка не може самостійно подолати складну життєву ситуацію та адаптуватися до нових соціальних умов. До чинників, що зумовили соціальний ризик можна віднести інвалідність, вік, стан здоров’я, соціальне становище, бездомність, відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк тощо.

Такі соціальні послуги надають на умовах вуличного консультування (поза приміщенням надавача соціальних послуг), що особливо необхідним для встановлення контакту з бездомними особами, особами із алко-, нарко- та іншими видами залежності.

Перевагою цієї соціальної послуги є можливість телефонного та онлайн дистанційного консультування, зокрема анонімно.

Не встановлено також обмежень щодо сімейного консультування членів сім’ї чи групового консультування осіб з подібними життєвими обставинами чи однаковим запитом щодо очікуваної допомоги.

Стаціонарні умови консультування забезпечує спеціально- обладнане приміщення надавача соціальних послуг або міс- цем перебування чи проживання отримувача соціальної послуги (за потреби).

Законодавством передбачено також консультування за принципом «рівний – рівному», коли консультантом є особа, яка була у подібній життєвій ситуації і має досвід подолання її негативних наслідків. Також консультант може мати однакові соціальні ознаки такі як вік, особливості стану здоров’я, сексуальну орієнтацію, віросповідання, соціально-економічне становище.

Методом подолання складної життєвої ситуації забезпечується також використанням консультування, яке орієнтоване на виконання послідовних завдань отримувачем соціальної послуги.

Залежно від тривалості надання соціальної послуги розрізняють:

– разове консультування (45–60 хвилин) у разі недоцільності або неможливості продовжувати тривале консультування;

– короткотермінове консультування у вигляді психологічної допомоги (близько 60 хвилин) протягом 3-4 зустрічей;

– середньотривале консультування у вигляді психологіч- ної допомоги (протягом 10–15 зустрічей).

За своїм змістом соціальна послуга консультування є подібною до соціальної адаптації. Водночас деякі соціальні заходи є властивими тільки їй. Зокрема, це сприяння навчанню, формуванню та розвитку соціальних навичок, умінь, соціальної компетенції; сприяння у працевлаштуванні (зокрема у проведенні експертизи потенційних професійних здібностей, професійної орієнтації), представлення інтересів тощо;

8) соціальний супровід. Відповідно ст. 17 Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб забезпечують соціальний супровід сімей, які потрапили у складні життєві обставини та соціальний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей опікунів та усиновителів.

Йдеться про комплексну систематичну або постійну допомогу, правила організації надання якої затверджені:

– щодо сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах (Державний стандарт соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 31.03.2016 № 318);

– щодо сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування (Державний стандарт соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 11.08.2017 № 1307).

Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстав для висновку, що соціальний супровід загалом передбачає довготривалі відносини (до 6-ти місяців з моменту ухвалення відповідного рішення про надання соціальної послуги), коли працівники надавача соціальних послуг регулярно відвідують отримувача соціальної послуги, надають йому психологічну допомогу, оцінюють його потреби, складають, коригують та вносять зміни до плану соціального супроводу тощо. У разі складного випадку соціальний супровід може тривати до 1 року. Однак після завершення соціального супроводу працівники надавача соціальних послуг мають відвідати сім’ю (особу) ще два рази: через 2 тижні та через 1 місяць.

Проте для прийомної сім’ї та дитячому будинку соціаль- ний супровід є постійним, а для сім’ї опікуна, піклувальника – протягом 1-го року після влаштування дитини під опіку, піклування та протягом року до завершення піклування, а також за поданням відповідної служби у справах дітей у разі потреби.

Тож і законодавством встановлена частота відвідин. Зо- крема, не менше ніж щотижня протягом 1-го місяця перебування дитини в сім’ї; наступні 3 місяці – не менше одного разу на 2 тижні; надалі, протягом першого року функціонування, – за потреби, але не рідше одного разу на місяць; потім – не рідше одного разу на 2 місяці.

Також фахівець має право відвідувати сім’ї, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклуван- ня, без попередження заздалегідь, не менше 3-х разів протягом першого року функціонування таких сімей.

Соціальний супровід може здійснюватися і за місцем про- живання чи перебування особи (сім’ї), і у приміщенні надава- ча соціальних послуг.

Різновидом цієї соціальної послуги є соціальний супровід під час працевлаштування та на робочому місці (Державний стандарт соціальної послуги соціального супроводу під час працевлаштування та на робочому місці).

Такий соціальний супровід має на меті підтримати некон- курентоспроможних громадян на ринку праці протягом не більш як 6 місяців після працевлаштування. Він передбачає регулярні зустрічі з особою, відвідування її на робочому міс- ці. Фахівець навчає отримувача соціальної послуги та розвиває його трудові та соціальні навички. Також сприяє особі в її адаптації до запропонованої роботи, пристосуванню робочого місця до її потреб.

Соціальна послуга надається у різних місцях. Зокрема, у приміщенні надавача соціальних послуг, в структурних під- розділах з питань соціального захисту населення, на робочо- му місці, в приміщенні роботодавця, де працює отримувач со- ціальної послуги;

9) представництво інтересів. Ця соціальна послуга надається широкому колу суб’єктів у приміщенні надавача со- ціальних послуг або безпосередньо за місцем фактичного проживання/перебування отримувача соціальної послуги. Також можливі виїзні прийоми надавачів соціальних послуг.

Правові питання організації її надання регулюються Державним стандартом соціальної послуги представництва інтересів, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 30.12.2015 № 1261.

До надавачів соціальної послуги належать:

1) бездомні особи; особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

2) громадяни похилого віку;

3) особи та сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах; особи з дітьми та особи, які постраждали від насильства у сім’ї;

4) діти, які перебувають у складних життєвих обставинах та влаштовані до закладів соціального захисту для дітей- сиріт, діти, позбавлені батьківського піклування, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей опікунів, піклувальників;

5) сім’ї та особи з числа національних меншин;

6) особи, які постраждали від торгівлі людьми.

Залежно від наведеної категорії усі заходи, що охоплюють зміст соціальної послуги представництва інтересів можна поділяти:

– загальні – для усіх отримувачів соціальної послуги; 380

– спеціальні – лише для окремих категорій;

– виняткові – які не надаються тільки певній категорій. Зокрема, усім отримувачам соціальної послуги надавач соціальних послуг сприяє у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлен- ні зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо; допомагає у розшуку рідних та близьких, відновленні родинних та соціальних зв’язків. До загальних можна віднести також допомогу в оформленні або відновленні документів, яка не на- дається тільки дітям.

Такий захід, як ведення переговорів від імені отримувача соціальних послуг застосовується у комплексі соціальної послуги для усіх отримувачів, окрім бездомних осіб.

Спеціальним можна вважати захід щодо сприяння в реєстрації місця проживання або перебування, якого можуть потребувати бездомні особи, особи (сім’ї) з числа національних меншин та особи, які постраждали від торгівлі людьми. І лише особи, які постраждали від торгівлі людьми мають право на допомогу у наданні послуг перекладача (для іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають та/ або перебувають на території України).

Залежно від тривалості надання такі соціальні послуги поділяють на:

– періодичні, які надаються один раз на тиждень протя- гом місяця (тривалістю мінімум 30 хвилин на тиждень, але в сукупності не можуть перевищувати більше ніж 3 години на місяць, до першого перегляду індивідуального плану); один раз на місяць (тривалістю мінімум 30 хвилин) або на інший пе- ріод – після перегляду індивідуального плану;

– разові, з загальною тривалістю не більше ніж 3 години;

10) посередництво. Відповідно до змісту Державного стандарту соціальної послуги посередництва, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 03.06.2024 № 269-Н цю соціальну послугу може потребувати особа (сім’я), окрема соціальна група, яка перебуває у кризовій ситуації, що спричинена різними чинниками, зокрема насильством у сім’ї.

Медіація передбачає допомогу у вирішенні соціального конфлікту між сторонами (двома або більше), проведення переговорного процесу, опрацювання умов та шляхів розв’язання конфлікту з залученням посередника (медіатора) з метою досягнути згоди для вирішення конфлікту.

До посередників належать фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники та психологи.

Тривалість медіації встановлена у межах від 1 до 12 зустрічей, кожна з яких не може перевищувати 3 години.

Посередництво не застосовується у випадку вчинення насильства у сім’ї, торгівлі людьми, жорстокого поводження з дітьми для врегулювання спору між потерпілим та особою, яка вчинила правопорушення або злочин.

Місцем надання послуги може бути або приміщення надавача соціальних послуг або погоджене учасниками медіації місце, яке визначена медіатором.

Медіація охоплює два етапи:

І етап – здійснення посередництва; На цьому етапі медіатор ще не залучається, а соціальна послуга надається посередником.

ІІ етап – здійснення медіації. Важливо, що медіатор не має права пропонувати учасникам медіації шляхи вирішення конфлікту, оцінювати дії сторін, застосовувати будь-якого роду примус до прийняття певного рішення, підтримувати позицію одного з учасника процесу, консультувати щодо перспектив вирішення спору;

11) соціальна профілактика. Ще однією соціальною послугою (разовою або багаторазовою), яка адресована особам, сім’ям, або групам осіб, що перебувають у складних життєвих обставинах з різних причин є соціальна профілактика. Згідно до положень Державного стандарту соціальної послуги профілактики, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 10.09.2015 № 912 це багаторівневий захід соціальної підтримки, які здійснюється на підставі розробленої профілактичної програми. У ній виписаний комплекс профілактичних заходів, який спрямований на попередження певної складної життєвої ситуації, соціальної проблеми.

Зокрема, є три рівня надання соціальної послуги:

– рівень громад (йдеться про проведення кампаній за участю засобів масової інформації, масових заходів для усього суспільства, окремого регіону чи адміністративно- територіальної одиниці);

– рівень групи (у межах певного закладу, організації чи установи);

– індивідуальний рівень (для окремої особи чи його сім’ї).

У зв’язку з цим і місце її надання не обмежується певним приміщенням, зокрема за місцем проживання особи, але і вжи- ваються заходи соціальної профілактики також і на вулиці.

Забезпечується соціальна профілактика за допомогою таких інструментів як соціальна реклама, та інформаційно- освітні матеріали, лекції, семінари, тренінги тощо.

Водночас вжиття заходів соціальної профілактики спрямовані також на те, щоб обмежити чи зупинити негативні наслідки соціальних явищ чи складної життєвої обставини, у зв’язку з цим повернути соціальну активність отримувача соціальної послуги та звести до мінімуму можливий ризик повтору соціального ризику.

Ступінь розвитку соціальної проблеми або явища зумовлює поділ соціальної профілактики на первинну (несформовані), вторинну (високий ризик їхнього розвитку) та третинну (існують з негативними наслідками).

Державним стандартом окреслені заходи, що складають зміст соціальної профілактики, а саме:

– організація навчання та просвіти щодо зміни поведінки на більш безпечну, що мотивує до здорового способу життя;

– надання довідкових послуг, зокрема, щодо проходження профілактики, реабілітації, програм замісної чи антиретровірусної терапії та проходження тестів на ВІЛ та СНІД;

– розроблення та розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів, індивідуальних засобів (зокрема шприців, презервативів);

12) натуральна допомога. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» натуральна допомога належить до додаткових базових видів соціальних послуг, що виявляється у продуктах харчування, предметах і засобах особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобах для прибирання, засобах догляду, одягу, взуття та інших предметах першої необхідності, організації харчування, забезпеченні паливом тощо.

Наразі немає прийнятого державного стандарту її надання;

13) фізичний супровід осіб, які мають порушення опорнорухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, з інтелектуальними, сенсорними, фізичними, моторними, психічними та поведінковими порушеннями. Суть послуги: надання допомоги при переміщенні у громадських місцях і транспорті для відвідування органів державної влади та місцевого самоврядування, установ, організацій та закладів освіти, надавачів медичних, соціальних та реабілітаційних послуг тощо, купівлі товарів, робіт і послуг, у тому числі заповнення бланків, написання заяв, читання інформації під час такого відвідування, та інше.

Отримувачі даної послуги: особи з інвалідністю, в тому числі: особи з порушенням зору; особи з порушенням опорно-рухового апарату; особи з інтелектуальними порушеннями; особи з психічними порушеннями та поведінковими порушеннями (комбіновані порушення).

Місцем надання такої послуги є: за місцем перебування отримувача соціальних послуг; поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг;

14) переклад жестовою мовою. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» переклад жестовою мовою є технічною послугою, яка надається усім безкоштовно, якщо надавачем є заклад (установа) державного чи комунального секторів. Наразі немає прийнятого державного стандару її надання;

15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних. Наразі немає прийнятого державного стандарту її надання. Відповідно до Класифікатора соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України від 23.06.2020 № 429 йдеться про забезпечення умов для проживання, наближених до сімейних (забезпечення харчуванням, одягом, взуттям, твердим і м’яким інвентарем, ведення домашнього господарства, організація дозвілля тощо), формування та підтримка навичок самообслуговування, побутових навичок, необхідних для організації самостійного життя; виховання та розвиток індивідуальних здібностей, сприяння в отриманні освітніх, медичних, реабілітаційних і соціальних послуг у відповідних закладах;

16) супровід під час інклюзивного навчання. 23.12.2021 року було затверджено «ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання» наказом Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України № 718.

Цей Державний стандарт застосовується для організації надання соціальної послуги дітям з особливими освітніми потребами, які відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого інклюзивно-ресурсним центром (далі - ІРЦ), потребують супроводу в закладах дошкільної освіти та закладах освіти, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти) (далі - діти); здійснення моніторингу та контролю за якістю надання соціальної послуги.

Ця соціальна послуга полягає у залученні асистента для дитини з інвалідністю. Асистент допомагає дитині у самообслуговуванні, підтримує у спілкуванні і комунікаціях (і навіть за допомогою жестової мови), організовує харчування, пересування, забезпечує безпеку та спостереження за станом здоров’я дитини (зокрема прийом ліків), сприяє проведенню дозвілля та організовує її денний відпочинок;

17) медіація. Суть послуги: позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, яка відбувається за участі медіатора (медіаторів), та спрямована на попередження виникненню або врегулювання наявного чи ймовірного конфлікту / спору шляхом переговорів. Отримувачами є: вразливі групи населення, особи / сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Принципи медіації та статус медіатора регулюються Законом України «Про медіацію». Надання соціальної послуги з медіації регулюється Законом України «Про соціальні послуги».

3. Договір про надання соціальних послуг

Договір про надання соціальних послуг укладається письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником.

Типовий договір про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Істотними умовами договору про надання соціальних послуг є:

- назва соціальних послуг,

- умови їх надання та вартість, права,

- обов’язки та відповідальність сторін,

- строк дії договору

- та інші умови, які сторони визнають істотними.

Невід’ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг.

В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.

Надання соціальних послуг, що надаються одноразово, екстрено (кризово) або на підставі рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм), або в інших випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, здійснюється без укладення договору.

У разі якщо надавач соціальних послуг надає особі одночасно кілька соціальних послуг, укладається один договір про надання соціальних послуг та складається один індивідуальний план надання соціальних послуг.

Продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюється за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено таким договором.

4. Порядок надання соціальних послуг

Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

Соціальні послуги за типами поділяються на:

1) прості соціальні послуги, що складаються з одного/декількох заходів, які необхідно здійснити для надання таких послуг, та не передбачають постійної та систематичної взаємодії фахівців з отримувачем соціальних послуг. Прості соціальні послуги можуть бути складовою комплексної (складної) послуги;

2) комплексні (складні) соціальні послуги, що складаються з сукупності заходів, об’єднаних єдиною метою, у межах яких формується індивідуальний набір таких заходів залежно від потреб отримувача соціальної послуги, який передбачає постійну та систематичну взаємодію фахівців з отримувачем соціальних послуг;

3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим).

Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на послуги, що надаються:

1) за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома);

2) у приміщенні надавача соціальних послуг:

- стаціонарно - в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання;

- напівстаціонарно - протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування;

3) за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці та дистанційно (онлайн).

Соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються:

1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг;

2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року;

3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року;

4) одноразово.

Перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до цього Закону, визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням соціальних послуг загальнонаціонального значення згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Соціальні послуги надаються надавачами соціальних послуг державної, комунальної та приватної власності відповідно до державних стандартів соціальних послуг.

У державному стандарті соціальних послуг:

1) встановлюються вимоги щодо забезпечення необхідного рівня доступності соціальних послуг, зокрема на кожному етапі їх надання;

2) визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості.

Державні стандарти соціальних послуг та порядок їх розроблення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку, що включає такі етапи:

1) аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;

2) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

3) прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;

4) розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

5) укладення договору про надання соціальних послуг;

6) виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;

7) здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.

Ведення випадку не застосовується у разі надання соціальних послуг одноразово, екстрено (кризово).

Ведення випадку забезпечує соціальний менеджер районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради. За відсутності соціального менеджера районна у містах Києві та Севастополі державна адміністрація, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її утворення) ради визначає уповноважену особу для забезпечення ведення випадку. Порядок ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Звернення про надання соціальних послуг. Підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг (районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад) за місцем проживання/перебування особи:

1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг;

2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов’язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг не пізніше наступного робочого дня.

Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг приватної власності (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

У разі виявлення особи, яка за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, заяву про надання соціальних послуг зобов’язані подати законний представник такої особи, орган опіки та піклування або уповноважений орган системи надання соціальних послуг (районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад).

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім’єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюють професіонали та фахівці у сфері надання соціальних послуг. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, фахівці у сфері психічного здоров’я, фахівці з реабілітації та інші професіонали і фахівці.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

Порядок оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає уповноважений орган системи надання соціальних послуг.

Надання соціальних послуг одноразово здійснюється без прийняття рішення про надання соціальних послуг.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов’язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду.

Рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) приймається стосовно:

1) батьків, які не виконують батьківських обов’язків;

2) осіб, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми;

3) осіб, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону;

4) осіб, яких судом направлено на проходження програми для кривдників;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Послуги, що надаються екстрено (кризово). Соціальні послуги надаються екстрено (кризово) у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи або у разі введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Підтвердженням надання соціальних послуг екстрено (кризово) є акт про надання соціальних послуг, що містить відомості про отримувача та надавача таких послуг, надані соціальні послуги, строки, дати їх надання.

Форма акта про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У разі прийняття рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) підтвердний акт про надання соціальних послуг, передбачений абзацом першим цієї частини, надсилається надавачами соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу системи надання соціальних послуг протягом одного місяця з дня надання соціальної послуги.

Підставою для відмови у наданні соціальних послуг є:

1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї;

2) ненадання надавачем соціальних послуг тих соціальних послуг, яких потребує особа.

Особі може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявності у особи відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Рішення про надання соціальних послуг приймається після усунення таких протипоказань.

Не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров’ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.

Підставою для припинення надання соціальних послуг є:

1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї;

2) закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг, крім випадків, продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюється за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

3) зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;

4) невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;

5) виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів при зверненні за їх наданням, що унеможливлює подальше надання таких соціальних послуг;

6) смерть отримувача соціальних послуг;

7) дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативи отримувача соціальних послуг;

8) ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг або припинення надання ним відповідних соціальних послуг.

У разі виявлення в отримувача соціальних послуг відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, надання соціальних послуг тимчасово припиняється на строк до усунення таких протипоказань без розірвання договору про надання соціальних послуг.

Не може бути припинено надання соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров’ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.

Рішення про відмову у наданні соціальних послуг та припинення надання соціальних послуг надається особі, яка звернулася із заявою про надання соціальних послуг, отримувачу соціальних послуг (або їхнім законним представникам) у письмовій формі (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) із зазначенням причини відмови або припинення.

У разі якщо отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги, визначені договором про надання соціальних послуг, надавач соціальних послуг надсилає отримувачу соціальних послуг або його законному представнику письмове повідомлення (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) про дату, з якої буде припинено надання соціальних послуг у разі подальшого невиконання умов договору. У такому разі надання соціальних послуг припиняється не менше ніж через 15 календарних днів з дня надсилання відповідного повідомлення отримувачу соціальних послуг або його законному представнику.

Особи/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або належать до вразливих груп населення, отримувачі соціальних послуг (або їхні законні представники) мають право відмовитися від отримання соціальних послуг, крім випадків, передбачених законом.

Заява про відмову від отримання соціальних послуг оформлюється письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів).

Укладач: Доцент кафедри цивільного права та процесу НАВС кандидат юридичних наук, доцент підполковник поліції Леся ШАПОВАЛ