Глосарій
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
A
Адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру» (Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012).
Адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012).
Адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту (Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012).
Адвокатська таємниця – будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правниої допомоги з передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності (Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012).
Б
Бланк документа – носій інформації з нанесеними на ньому постійних реквізитів.
Використання бланків процесуальних документів має суттєві переваги:
– вони сприяють більш повному й точному дотриманню вимог КПК (наприклад, у бланках протоколів слідчих (розшукових) дій відображаються обов’язкові умови їх провадження, права та обов’язки осіб, які беруть у них участь тощо);
– бланки спрощують і скорочують процес складання процесуальних документів;
– наявність у бланках наперед надрукованих фрагментів скорочує обсяг рукописних записів і, відповідно, економить час;
– використанням бланків досягається уніфікація документів (моделювання певної логіко-інформаційної композиції тексту з найбільш оптимальним поєднанням текстових формул (кліше), котрі відповідають ситуаціям, які трапляються найчастіше для того, щоб при мінімумі слів точно й зрозуміло передати максимум юридично значимої та доцільної інформації) що, зокрема, полегшує ознайомлення з матеріалами кримінального провадження осіб, котрі мають на це право;
– обов’язкові для кожного виду процесуального документа формулювання, що розміщуються в бланках, не заважають індивідуальному стилю роботи слідчого, прокурора, а навпаки, дозволяють зосередити увагу на викладенні в них мотивованих висновків, фіксації отриманих результатів;
– застосування бланків підвищує культуру документування слідчої роботи загалом.
Близькі родичі та члени сім’ї – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України).
В
Верховенство права – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КПК України).
Виклик слідчим, прокурором – право слідчого, прокурора під час досудового розслідування викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених КПК випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії (ч. 1 ст. 133 КПК України).
Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України).
Витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів – витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (ч. 1 ст. 121 КПК України).
Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження – витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв’язку із відривом від звичайних занять (ч. 1 ст. 121 КПК України).
Відвід – передбачений кримінальним процесуальним законом порядок усунення певного учасника від участі у кримінальному провадженні за наявності обставини, що виключають його у кримінальному провадженні відповідно до положень статей 75-83 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (ч. 4 ст. 370 КПК України).
Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015).
Втручання у приватне спілкування – встановлена кримінальним процесуальним законом форма доступу до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування (ч. 4 ст. 258 КПК України).
Д
Державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1. ст. 3 КПК України).
Дізнання – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків (п. 4 ч. 1. ст. 3 КПК України).
Дізнавач – службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, у випадках, установлених КПК України, уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків (п. 41 ч. 1. ст. 3 КПК України).
Діяльність органів прокуратури – один із засобів реалізації державної влади, яка функціонує виключно в інтересах цієї держави, вона закріплена в Конституцією України та іншими правовими актами. Державні інтереси полягають у захисті суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, державної безпеки тощо.
Договір про надання правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012).
Докази – фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
Документи – спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1 ст. 99 КПК України).
Доручення – процесуальний документ слідчого, прокурора, складений виключено у письмовій формі відповідно до ст. 41 КПК України, який зобов’язує оперативні підрозділи провести слідчі (розшукові) та (або) негласні слідчі (розшукові) дії визначені у ньому. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
Допит – слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором у встановленому законом порядку і спрямована на отримання в усній або письмовій формі від свідка, потерпілого, підозрюваного, експерта відомостей щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ст. 224 КПК України).
Допит підозрюваного – слідча дія, яка проводиться з метою з’ясування ставлення підозрюваного до підозри та отримання від нього показань щодо юридично значущих обставин для цього кримінального провадження (статті 42, 223, 224 КПК України).
Допит потерпілого – слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання показань від фізичної особи якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридичної особи, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (статті 55, 223, 224 КПК України).
Допит свідка – слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання показань від фізичних осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження (статті 65-67, 223, 224 КПК України).
Допоміжні документи, хоча і не є підсумковими у кримінальному провадженні, але також є дуже важливими, оскільки вони забезпечують законне і обґрунтоване прийняття основного рішення, дають можливість учасникам кримінального провадження здійснювати свої права та обов’язки тощо. Вони завжди передують прийняттю основного рішення і можуть бути як початковими (протокол усної заяви про кримінальне правопорушення), так і проміжними, які складаються під час кримінального провадження (протокол допиту, ухвала про застосування запобіжного заходу, протокол затримання, повідомлення про підозру тощо).
Допит у режимі відеоконференції – процесуальна форма проведення допиту передбачена статтями 232, 336 КПК України, за якої допит осіб, під час досудового розслідування може бути проведений при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування (ч.1 ст. 232 КПК України).
Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1. ст. 3 КПК України).
Досудове слідство – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів (п. 6 ч. 1. ст. 3 КПК України).
Е
Ексгумація трупа – слідча (розшукова) дія з виймання трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.
Експерт – особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ст. 69 КПК України).
Електронні докази – інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч. 1 ст. 100 ЦПК України, ст. 99 КпАС України, ст. 96 ГПК України).
Ж
Житло – фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ч. 1 ст. 379 ЦК України).
Житло особи – будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом (ч. 2 ст. 233 КПК України).
Житло фізичної особи – житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦПК України).
З
Забезпечення права на захист – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 20 КПК України).
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 24 КПК України).
Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій – встановлені кримінальним процесуальним законом загальні положення щодо процесуальної форми проведення слідчих (розшукових) дій метою яких є забезпечення реалізації загальних положень кримінального проводження та досягнення його завдань на стадії досудового розслідування (ст. 223 КПК України).
Закон України про кримінальну відповідальність – законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки).
Законний представник підозрюваного, обвинуваченого – учасник кримінального провадження, який залучається до участі в процесуальній дії у випадку, якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 44 КПК України).
Законний представник потерпілого – учасник кримінального провадження, який залучається до участі в процесуальній дії у випадку, якщо потерпілим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 59 КПК України).
Законний представник цивільного позивача – учасник кримінального провадження, який залучається у випадку, якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 64 КПК України).
Законні представники – батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний (ст. 44 КПК України).
Законність – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК України).
Залучення експерта та проведення експертизи – слідча (розшукова) дія, яка являє собою передбачену законом форму одержання знань, що мають значення для кримінального провадження, за допомогою проведення досліджень особами (експертами), які володіють спеціальними знаннями (статті 243-245 КПК України).
Захисник – адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) (ст. 45 КПК України).
Заявник – фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ч.1 ст. 60 КПК України).
Захист – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
І
Інспектор-криміналіст (технік-криміналіст) у кримінальному провадженні – особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і як спеціаліст бере участь у проведенні слідчих (розшукових) дій та надає практичну допомогу слідчим в організації їх проведення.
Інше володіння особи – транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК України).
К
Катування або тортури – будь-яка процедура, що заподіює людині муки і біль, незалежно від обставин і цілей, незалежно від того, чи закінчується покарання цією процедурою або за нею слідує позбавлення людини життя.
Керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Керівник органу прокуратури – Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень (п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Кінолог – професія людини, що вивчає поведінку та породу собак.
Кінологи поліції залучаються тільки для виконання завдань, пов'язаних з використанням службових собак у протидії злочинності та забезпеченні публічної безпеки і порядку, обов’язків, що полягають у вирощуванні, утриманні та дресируванні (тренуванні) службових собак. Кінологи зі службовими собаками можуть брати участь в оперативно-розшукових та профілактичних заходах, які проводяться іншими органами виконавчої влади чи військовим и формуваннями, за спільно розробленими планами (Наказ МВС України «Про затвердження Інструкції з організації діяльності кінологічних підрозділів Національної поліції України» від 01.11.2016 № 1145).
Клієнт – фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
Компіляція – (лат. compilatio – буквально: крадіжка, грабіж, від лат. compilo – грабую) – неоригінальний, несамостійний твір; праця, побудована на використанні інших творів; поєднання інших творів.
- Компіляція в науці, в літературі («компіляція джерел») – процес написання твору, наукової праці на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження та опрацювання джерел; компілювання; твір або наукова праця, написаний таким способом.
- Компіляція в правознавстві – приватне або офіційне видання (зібрання) законів.
- Компіляція в програмуванні – трансляція початкового коду програми в бінарний код.
Конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.
Кладовище – відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань (Про поховання та похоронну справу: Закон України від 10.07.2003).
Клопотання (сторона захисту, потерпілий) – звернення сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій до слідчого або прокурора. Клопотання розглядається в строк не більше трьох днів з моменту подання (ст. 220 КПК України).
Клопотання (сторона обвинувачення) – звернення слідчого (погоджується з прокурором) або прокурора до слідчого судді про надання дозволу на проведення визначених Кримінальним процесуальним кодексом процесуальних дій або застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Клопотання розглядається у порядку та в строк визначений окремо щодо конкретної процесуальної дії або заходу забезпечення кримінального провадження. В окремих випадках у кримінальному процесуальному кодексі встановлюється процесуальна форма клопотання (наприклад: ч. 2 ст. 248 КПК України визначає процесуальну форму клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії).
Колумбарій – сховище для урн із прахом померлих (Про поховання та похоронну справу: Закон України від 10.07.2003).
Крематорій – спеціальна інженерна споруда з устаткуванням, призначеним для спалювання трун із тілами померлих (Про поховання та похоронну справу: Закон України від 10.07.2003).
Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Кримінальні процесуальні документи – письмові документи, складені на підставі кримінального процесуального закону уповноваженими на те суб’єктами у зв’язку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у яких зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.
Кримінально-процесуальна форма – визначений законом порядок кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.
Цей порядок – єдиний для всіх кримінальних проваджень. Однією з вимог процесуальної форми є правило про те, щоб процесуальні дії і прийняті процесуальні рішення були письмово закріплені в процесуальних документах кримінального провадження.
Кримінальний процесуальний закон встановлює таку форму цих документів, яка дає можливість повно відобразити в них хід і результати проведених процесуальних дій, прийняте рішення з тим, щоб надалі використати одержані дані під час досудового розслідування, розгляду та вирішення матеріалів кримінального провадження у судовому провадженні, перевірки законності та обґрунтованості проведених дій і прийнятих рішень.
Кримінально-процесуальний акт - поняття складне, яке включає в себе не тільки певні дії суб’єктів кримінального провадження, що виконуються ними в процесі здійснення своїх повноважень, а й кримінально-процесуальні документи, які при цьому складаються.
М
Малолітня особа – дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (п. 11 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Мова, якою здійснюється кримінальне провадження – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 29 КПК України).
Мотивованість документа – наявність в ньому не тільки опису діяння, події, обставин, а й посилання на докази, їх аналіз, відповідні пояснення. Так, головним щодо вироку є саме наявність доказів, мотивація, а не опис злочинних діянь. Мотивованість рішення (крим.-проц. документа) має сприяти нагляду за його законністю і обґрунтованістю, виявляти помилки в судженнях осіб, які приймають рішення, давати можливість обвинуваченому та іншим особам зрозуміти доводи, які були покладені в основу прийнятого рішення і належним чином захищати свої інтереси. Таким чином, мотивованість робить більш наочною обґрунтованість та законність рішень, надає документам внутрішньої і зовнішньої переконаності, виключає сумніви, суб'єктивізм.
Н
Насильницька смерть – смерть від механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо.
Невтручання у приватне життя – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених КПК. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації (ст. 15 КПК України).
Недоторканність житла чи іншого володіння особи – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 13 КПК України).
Неповнолітня особа – малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (п. 12 ч. 1 ст. 3 КПК України).
О
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом (ч. 3 ст. 370 КПК України).
Обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом.
Обов’язкові – такі документи, які завжди складаються з додержанням безумовної вимоги закону у будь-якому кримінальному провадженні чи у певній категорії кримінальних проваджень. Так, у кожному випадку проведення досудового розслідування, слідчий відповідно до ч. 6 ст. 214 КПК України невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу для цього та інші необхідні відомості. Для деяких категорій кримінальних проваджень проведення тих чи інших процесуальних дій є обов’язковим.
Обшук – слідча (розшукова) дія примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у власності обшукуваного, його близьких родичів, іншої фізичної або юридичної особи, а також обшук особи з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 234 КПК України).
Огляд – слідча (розшукова) дія, що полягає у виявленні, безпосередньому сприйнятті та процесуальному фіксуванні слідчим або прокурором зовнішніх ознак матеріальних об’єктів, які мають значення для кримінального провадження, а також відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (ст. 237 КПК України).
Огляд місця події – невідкладна слідча (розшукова) дія, спрямована на дослідження території (приміщення або споруди), де відбулася подія, що містить ознаки злочину, або про результат, зміст якої становить комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, що полягають у пошуку, виявленні, закріпленні, вилученні, дослідженні, перевірці та оцінці слідів злочину та інших речових доказів.
Огляд трупа – вид слідчого огляду, що проводиться слідчим та/або прокурором за обов’язковою участю судово-медичного експерта або лікаря і полягає у безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак трупа у місці його знаходження з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (статті 238, 239 КПК України).
Одночасний допит двох чи більше осіб– вид допиту, який проводиться з метою встановлення причин розбіжностей у показаннях раніше допитаних осіб (ч. 9 ст. 224 КПК України), а також встановлення достовірності їхніх показань.
Оперативні підрозділи – підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України – за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 41 КПК України).
Органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство) – слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань. Підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (ч. 1 ст. 38 КПК України).
Освідування особи – вид огляду, який проводиться з метою виявлення на тілі, одязі в якому перебуває підозрюваний, свідок чи потерпілий слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу (ч. 1 ст. 241 КПК України).
Особливі прикмети – відмітні особливості, що мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі прикмети, які легко доступні спостереженню і звертають на себе увагу, дуже помітні, впадають в очі, називаються разючими прикметами.
П
Перекладач – учасник кримінального провадження, який залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів (ст. 68 КПК України).
Переконливість як самостійна ознака процесуальних рішень, завжди пов’язана з певною їх оцінкою сторонніми особами, які не мають прямого відношення до кримінального судочинства. Переконливість процесуального документа базується, насамперед, на обґрунтованості та вмотивованості рішення, дає можливість переконатися в його істинності, справедливості та законності сформульованих в ньому висновків.
Підозрюваний – є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Підозра на насильницьку смерть – сукупність обставин, які дають підстави вважати, що смерть людини могла настати внаслідок механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо, зокрема раптова смерть, за нез’ясованих обставин, за наявності тілесних ушкоджень тощо.
Підстави для проведення слідчої (розшукової) дії – (процесуальні підстави) – процесуальне рішення визначене Кримінальним процесуальним відносно конкретної слідчої (розшукової) дії, яке надає дозвіл на її проведення (наприклад: обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ч. 2 ст. 234 КПК України).
Підстави для проведення слідчої (розшукової) дії – (фактичні підстави) – наявність у сторони обвинувачення достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети конкретної слідчої (розшукової) дії (ч. 2 ст. 223 КПК України).
Пленум Верховного Суду є колегіальним органом, повноваження якого визначаються ст. 46 Законом України «Про судоустрій і статус суддів». До складу Пленуму Верховного Суду входять усі судді Верховного Суду. На засідання Пленуму можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.
Повага до людської гідності – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження (ст. 11 КПК України).
Повідомлення – процесуальна дія, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Показання – відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України).
Показання з чужих слів – висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи (ч. 1 ст. 97 КПК України).
Постанова – процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке виноситься у випадках, передбачених КПК, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин (ч. 5 ст. 110 КПК України).
Потерпілий – фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ст. 55 КПК України).
Потяті – незаінтересовані особи, які запрошуються слідчим, прокурором для участі у слідчих (розшукових) діях, визначених ч. 7 ст. 223 КПК України, з метою засвідчення факту, змісту та наслідків її проведення.
Понятими не можуть бути: потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Пред’явлення для впізнання – слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором у визначеній законом процесуальній формі, сутність якої полягає у пред’явленні свідку, потерпілому, підозрюваному або обвинуваченому об’єкта, з метою встановлення його ідентичності, схожості, повної або часткової відмінності з тим об’єктом, який свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений спостерігав раніше за певних обставин, на які він вказав під час допиту (статті 224, 228-230 КПК України).
Представник потерпілого – особа, яка представляє потерпілого у кримінальному провадженні та має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні (ст. 58 КПК України).
Представник цивільного позивача, цивільного відповідача – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа (ст. 63 КПК України).
Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; працівник юридичної особи (ст. 641 КПК України).
Представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Принцип персональної (особистої) відповідальності учасників взаємодії – кожен учасник взаємодії несе персональну (особисту) відповідальність за якість, законність і своєчасність виконання (проведення) кожної дорученої йому слідчої дії, організаційного або оперативно-розшукового заходу, виявляючи при цьому сумлінність, творчий підхід і ініціативу.
Принцип комплексного використання учасниками взаємодії наявних у їхньому розпорядженні сил і засобів – учасники взаємодії повинні знати можливості кожної з взаємодіючих сторін, тому що тільки в цьому випадку вони зможуть у комплексі використовувати наявні в їхньому розпорядженні сили і засоби.
Принцип неприпустимості перекладання учасниками взаємодії своїх обов'язків на інших осіб –учасники погодженої діяльності в межах своєї компетенції повинні особисто виконувати доручену їм роботу. Слідчий не вправі без необхідних на те підстав перекладати свої обов’язки по проведенню слідчих дій на працівників карного розшуку. Неприпустимо доручати їм виконання процесуальних дій, що не входять у їхню компетенцію (пред’явлення обвинувачення, призначення експертизи тощо).
Принцип безперервності і безпосередності спілкування слідчого з працівниками оперативних підрозділів, взаємного їхнього інформування і тривалості взаємодії стільки, скільки цього вимагають інтереси справи – процес збору, нагромадження, переробки, передачі і використання інформації. У взаємодії оперативних підрозділів і слідчого - це, у першу чергу, операції з доказовою інформацією, що становить зміст доказів. Система ж взаємної інформації служб і підрозділів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, є необхідною умовою забезпечення їхньої взаємодії.
Принцип рівності прав учасників взаємодії під час обговорення результатів розслідування кримінального провадження.
Всі учасники взаємодії при розслідуванні кримінального провадження повинні визнаватися рівноправними, незалежно від досвіду і посадового становище під час обговорення й оцінки результатів проведених слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, оцінці сформованої слідчої ситуації, висуванні загальних і окремих версій, а також шляхів їхньої перевірки.
Принцип нерозголошення даних досудового слідства, методів і засобів оперативно-розшукової діяльності – учасники взаємодії відповідно до кримінального процесуального закону, наказів і інструкцій Прокуратури і МВС України зобов'язані зберігати в таємниці дані досудового слідства незалежно від джерел їхнього одержання.
Принцип своєчасності організації взаємодії –слідчий, одержавши інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, повинен вчасно поставити й обговорити з керівництвом питання про доцільність або недоцільність залучення працівників оперативних підрозділів до розслідування даного до кримінального правопорушення й організації з ними взаємодії.
Проведення експертизи– процесуальна дія, яка передбачає призначення експертизи, проведення досліджень і надання висновку експертом з питань, вирішення яких потребує спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла і які поставленні перед експертом стороною кримінального провадження, за дорученням слідчого судді чи суду, або відповіді на які надані експертом за його ініціативою, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідно використати спеціальні знання. Спеціальні знання можуть відноситися до будь-якої сфери людської діяльності – науки, техніки, мистецтва, ремесла.
Прокурор – особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Проникнення до житла чи іншого володіння особи – загальне положення проведення слідчих (розшукових) дій, зміст якого полягає у тому, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (частини 1 та 3 ст. 233 КПК України).
Протокол – процесуальний документ у якому фіксуються хід і результати проведення процесуальної дії. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Протокол складається з вступної, описової та заключної частин (ч. 3 ст. 104 КПК України).
Протокол (додатки) – самостійні та похідні (наприклад: від письмових пояснень) матеріальні об’єкти, що долучаються до протоколу особою, яка проводила процесуальну дію. Ними можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу ст. 105 КПК України).
Процесуальні витрати (види) – процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів (ст. 118 КПК України).
Процесуальні дії – передбачені та регламентовані кримінальним процесуальним законодавством дії учасників кримінального провадження, які спрямовані на збирання, перевірку або використання доказів у кримінальному провадженні з метою досягнення його загальних завдань.
Процесуальні рішення – всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду (ст. 110 КПК України).
Процесуальні строки – встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч. 1 ст. 113 КПК України).
Р
Реквізити – необхідні елементи, які мають міститися в документі (дата, підпис, печать, заголовок тощо).
Речові докази – матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
С
Садиба – земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ст. 381 ЦК України). У садибі головною річчю є будинок, а прибудова (гараж, літня кухня) – приналежністю (ст. 186 ЦК України).
Свідок – фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч. 1 ст. 65 КПК України).
Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення (ст. 18 КПК України).
Слідчі (розшукові) дії – дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Слідчий – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Слідчий експеримент – слідча (розшукова) дія, яка полягає в проведенні за рішенням слідчого, прокурора дослідних дій, спрямованих на перевірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом чи з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з’ясування механізму утворення слідів тощо.
Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Смерть за місцем проживання – смерть, яка настала в приміщенні (усіх його складових частинах), яке знаходиться у власності або користуванні особи (за винятком санаторно-курортних закладів та готелів) та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також на присадибній земельній ділянці, прилеглій до приватного будинку.
Спеціаліст – особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК України).
Сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених Кримінальним процесуальним кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Судова експертиза – дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. (ст. 1 Про судову експертизу: Закону України від 25.02.1994).
Т
Таємниця спілкування – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження (ст. 14 КПК України).
Технічні засоби фіксування кримінального провадження – технічні засоби, які застосовуються особою, яка проводить відповідну процесуальну дію з метою створення стенограми, аудіо-, відеозапису процесуальної дії, а також фототаблиць, схем, зліпків, носіїв комп'ютерної інформації та інші матеріалів, які пояснюють зміст протоколу (ст. 107 КПК України).
У
Усебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження – виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставин, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Ухвала – рішення слідчого судді або суду, яке має відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК. Ухвала складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин (ст. 372 КПК України).
Учасники кримінального провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Ф
Фактична підстава – наявність достатніх відомостей, що диктують слідчому, прокурору, суду необхідність виконання конкретних дій в інтересах встановлення істини у кримінальному провадженні (наприклад,слідчий, прокурор зобов’язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи.
Форми фіксування кримінального провадження – процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання (ст. 103 КПК України).
Ц
Цивільний відповідач – фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 62 КПК України).
Цивільний позивач – фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом, пред’явила цивільний позов (ст. 61 КПК України).
Ч
Час проведення слідчої (розшукової) дії – проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного (ч. 4 ст. 223 КПК України).